Institute Ukrainiky

Main menu

Карта проїзду

 

Сивий шлях в мою домівку
Білим цвітом замело.
Ой ти рідна, Петриківко,
Українське сад-село.
(Семен Даниленко)

Столиця вишневого краю – моя рідна Петриківка. Та хіба тільки петриківська вишня знайома далеко за межами району. А які люди співучі, талановиті тут проживають. Це про них говориться в пісні про Петриківку Лесі Степовички :

Намалюй мені, майстрине, вільне волю,
Намалюй мені, майстрине, щастя й долю.
Щоб сміялась Петриківка мов та писанка,
Щоб стояла Україна в світі високо.

Мабуть тільки в Петриківці на один квадратний кілометр площі припадає найбільша кількість творчих людей. Що не говорить, а в нашій Петриківці, що не людина, то майстер петриківського розпису. Бо маємо і художню школу де навчаються розпису з дитинства. Потім профтехучилище, де також є групи, де навчають художнього розпису. І насамкінець – експериментальний цех – кузня творчих людей.
А яка співуча наша Петриківка. Маємо два народні ансамблі «Журавочка» та «Золоте перевесло». Часто виїжджаємо з концертами в санаторій «Дніпровський» на Сорочинський ярмарок, до Києва на презентацію робіт нашої майстрині П.Самарської. До речі випущено альбом з її роботами.
Не менш цікаво у нас святкують день відродження нашого Петриківського району.
День Петриківки у районі –
Це пам'ять слави Калниша.
Живуть в традиціях тут поруч
Козацька слава і душа.
Так козацька слава відроджується. Не один козацький хутір розпочав своє існування. Нам здається, що найвеселіше проводяться різні дійства на хуторі Володимира Ілліча Виборного, що знаходиться на Галушківці. Напевне тому, що і нам, тобто народженому фольклорному ансамблю «Журавочка», часто приходиться зустрічати гостей веселою українською піснею. Звичайно дякуючи нашому закоханому в пісню керівнику Любові Василівні Юхименко.
Де б не була я, завжди з особливим щемом в душі, повертаюсь до своєї рідної Петриківки. А подорожувати по світу приходилося мені немало, дякуючи своєму, нині покійному директору училища Сироті Олексію Михайловичу. Бо часто він полюбляв говорити, що для вчителя завжди потрібні нові враження, щоб було чим поділитися з учнями. А пропрацювала я вчителем математики в нашому рідному училищі понад 35 років. Навчала і виховувала і водіїв, і трактористів, і художників. Адже наше училище це кузня робітничих кадрів не тільки нашого району.
Ось така вона наша рідна Петриківка. Навіть географічне положення її,мені здається дуже вигідне. Тому напевне і Божою ласкою зігріті ми.

З пошаною до Вас вчитель-ветеран
Ніна Іванівна Орел

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv