Institute Ukrainiky

Main menu

Карта проїзду

 

Сучасна українська літературна мова відрізняється від жаргону, просторіччя, діалектів тим, що має систему вимови. Правильна вимова тих чи інших звуків у певних фонетичних позиціях, у певних поєднаннях з іншими звуками, а також у певних граматичних формах та групах слів регулюється орфоепічними нормами.

Велику роль у піднесенні культури усного мовлення відіграють аудіовізуальні ЗМІ. Відповідно працівники радіомовлення й телебачення мають слугувати взірцем виразного усного мовлення, тому що їхні помилки в наголошуванні слів не тільки перешкоджають розумінню висловленого, а й заважають засвоєнню усталених норм.

Наприклад, Світлана Томащук (ЕРА) підкуповує передусім щирістю і шляхетною українською вимовою. Тим часом ані чергова усмішка Л.Добровольської (1+1), ані її одеський шарм вимови, що межує з грузинським акцентом, не викликають ані довіри, ані, даруйте, симпатії. Тому що слухач, приречений сприймати новини у її виконанні, перебуває у постійній напрузі: що мала на увазі диктор, говорячи про ці ( ті?) повідомлення. У її вустах однаково звучить і "конституція", і "коаліція", і "демократія ( демокраЦія)", "партія (парЦія)", а також "у парламенті ( у парламенЦі)".

Не хочеться вірити в це, але складається враження, що ведуча не тримала в руках настільної книги телевізійника - орфоепічного словника. "Орфоепічний словник української мови" (К., 2001), до речі, подає максимально простий і доступний навіть для нефахового користувача опис фонетичних особливостей голосних та приголосних звуків у межах слова, який відповідає сучасній літературній нормі.

Скажімо, у слові демократія словник подає транскрипційний знак ' як вказівку на те, що приголосна в даній позиції має вимовлятися м'яко: деимократ'ійа.

18 квітня україномовні канали, розповідаючи про виставку гетьманських атрибутів, чомусь зневажили орфоепічними нормами, засмітивши ефір словосполученнями "атрибутика гЕтьманської влади" (1-й національний), "гЕтьманські клейноди" (1+1).

Український наголос рухомий, тобто він може пересуватися з одного складу на інший у різних формах того самого слова, як-от: гЕтьман, гЕтьманів, але гетьмАнство, гетьмАнський, гетьмАнщина.

Inter nos (між нами): чи доводилося вам чути неправильну вимову назв держав, наприклад, БІлорусь, МолдовА, РосіЯ, АмерИка тощо? Навряд. Однак і російською, і українською чуємо (і в ефірі також): УкрАїна, укрАїнець, укрАїнський. Це - діалектний наголос, а з погляду літературної мови - застарілий. Сучасна акцентуаційна ( від лат. accentus - наголос) норма - наголос на третьому складі: УкраЇна, украЇнець, украЇнський.

 "Словник-довідник "Складні випадки наголошення" (К., 1995) розрізняє також поняття укрАїна, (окраїна держави, краю) і УкраЇна, -и (країна).

Наголос у російській літературній мові такий самий:

"украИнский ( устар. укрАинский)

украИнцы, -цев (ед. украИнец, -нца и женск. украИнка) (устар. укрАинцы, -цев, ед. укрАинец, -нца и женск. укрАинка)

(Д.Э.Розенталь, М.А.Теленкова. "Словарь трудностей русского языка., М. 1981).

І хоч норма не зазнала змін, я свідомо цитую радянське видання, аби ні в кого не закрався сумнів щодо зміни наголосу з набуттям Україною незалежності.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv