Institute Ukrainiky

Main menu

Карта проїзду

 

Навряд чи багато хто з високоповажної аудиторії "Телекритики" зможе відповісти вичерпно і, головне, без підготовки хоча б на одне з таких  запитань: "Які Ви можете назвати радіо- чи телепрограми, присвячені мовним питанням?

Кого Ви знаєте з тих радіо- чи тележурналістів, які розповідають про стилістичне розмаїття української мови, проблеми її функціонування, взаємодії мови і культури, мови і соціуму тощо? Кого з них Ви назвали б успішними і чому?" Переконана: запитання – риторичні. І якщо відносно ТБ відсутність відповідей буде  принаймні вмотивованою через фактичну відсутність мовних програм, то з радіо все навпаки – таких програм достатньо. І щоб осягнути їхню кількість та оцінити якість, їх треба тільки  слухати. Таких слухачів, проте, серед журналістів, гадаю, знайдеться не так уже й багато. Слабкою втіхою тут може слугувати хіба що загальна байдужість колег до діяльності Національної радіокомпанії, що яскраво засвідчив і нещодавній 80-річний ювілей Українського радіо – дата, що, на превеликий жаль, так і не стала подією для преси  і ТБ.

Тим часом і  в інформаційно насиченому центрі, де експансія FM-станцій  та телеканалів особливо відчутна, і тим більше – у селі радіо, якщо й не довіряють стовідсотково, то вже точно довіряють не менше, а навіть  більше, ніж ТБ. Що ж стосується власне оцінки роботи радіожурналістів, то вона  - в листах слухачів. 

Традиційно багато їх надходить у травні, коли пошта приносить на Хрещатик, 26 листи з всеукраїнським радіодиктантом. Цього року, 14 травня, його буде проведено вчетверте. Здавалося б: добра нагода порадіти за  колег, які в часи тотального збайдужіння до тяжкого як ніколи стану, в якому опинилася державна мова, не тільки не переглянули концепції у бік зменшення ефірного часу  мовних програм за рахунок збільшення мовлення для розважальних передач, а навпаки – значно посилили увагу до питань, які вже стали однією великою проблемою, і не шкодують зусиль для її вирішення усіма можливими, хоча, зауважу, доволі скромними засобами.  Однак "радіють" зазвичай за популярних телеведучих популярних розважальних програм, які працюють на догоду рейтингу, а розповідають з більшою охотою про улюблені курорти, маски для обличчя, астрологів і кулінарні рецепти, аніж про секрети ремесла. І тут нічого не вдієш, адже популярність, як відомо,   не завжди є свідченням  глибокої ерудиції та високої майстерності.  

Однак, може, час уже більш серйозно поглянути на самих себе зсередини?  До речі, хто і коли підрахував відсоток тих глядачів або слухачів, які потребують не тільки видовищ і розваг? Цими, сподіваюсь, не риторичними, запитаннями завершу своєрідний ліричний відступ. Тішу себе надією, що вичерпно відповісти на  них захочуть і зможуть люди  досвідчені та кваліфіковані. А от  розповісти дещо  про програми головної редакції освітньо-виховних програм Національної  радіокомпанії,  присвячені мові, можна й сьогодні (не забули – за "старим стилем" 7 травня святкували День радіо?). Звісно, цими програмами не вичерпується  творчий потенціал Українського радіо, але мовні традиції - найбільша гордість. "Якщо не лунатиме в ефірі живе українське слово, то й не буде взагалі радіо, не буде  телебачення, не існуватимуть електронні засоби масової інформації. У цьому плані радіо виступає основоположною державною інституцією у сфері комунікації", - переконаний президент Національної радіокомпанії Віктор Набруско. Мовні традиції, започатковані свого часу на Українському радіо корифеєм рідного слова Миколою Погрібним, живуть і донині,  рідними для багатьох вже стали  голоси досвідчених дикторів  Надії Подоляко, Миколи Козія, Світлани Горлової. А найближчим часом Національна радіокомпанія планує разом з Державним комітетом телебачення і радіомовлення  перевидати орфоепічний словник   Миколи Погрібного та перенести на цифрові носії його платівку і в комплекті все це видати. Аудиторія слухачів таких  унікальних програм, як радіожурнал "Слово", додатки до радіожурналу, де  в маленьких міні-сюжетах роз'яснюються певні  мовні ситуації, орфоепічні,  стильові особливості, правила нового правопису, не зменшується, а тільки збільшується. 

Радіодиктант – яскрава складова мовної політики Українського радіо. Концепція ж мовлення головної редакції освітньо-виховних програм Національної  радіокомпанії має три напрями. Перший – практичний. Двічі на тиждень слухачі "Школяди" слухають радіоурок української мови, зокрема про правильність вживання тих чи інших слів. Програма "Загадки мови" для слухачів середнього та старшого шкільного віку розповідає про закони словотвору, про походження слів і тлумачення термінів. Таким чином слухачі дізнаються не тільки багато нового і цікавого, а й вчаться працювати зі словом.

 

Другий напрям мовної політики головної редакції освітньо-виховних програм – це опосередковане залучення слухацької аудиторії до кола шанувальників мови. Скажімо, "Вечірня колисанка" разом з казками подає замальовки про природу, зв"язки маленької людини з усім, що оточує її. Це не тільки задовольняє допитливість дітей, збуджує їхню уяву, а й спонукає до мислення державною мовою. А ось рядочки з відгуку луганської вчительки біології Юлії Журби на передачу "Малі таємниці великого світу": "Удивительная история, она создана просто для школы. Где можно достать этот сценарий?.. Для нашего русскоязычного края это просто находка – младших школьников и к украинскому языку приучать, и освещать вопросы биологии в такой занимательной форме". У програмі Всеволода Нестайка "Радіобайка" герої частенько потерпають від незнання значення тих чи інших слів. Таким чином автор переконує юних слухачів: без мовної культури жити важче.  Авторка і ведуча програми "Цікаве мовознавство" Леся Мовчун під час підготовки чергового випуску  здійснила уявну прогулянку київськими вулицями разом із учнями столичної школи №39 Андрієм Жариковим та Іриною Скрипкою, аби виправити помилки на вітринах магазинів ("млинна", "сосіски" тощо), після чого запропонувала зробити те саме і слухачам.  "Шануймо нашу мову!" – цим традиційним зверненням до них  завершує Леся Мовчун кожну передачу.

І нарешті, третій напрям, який можна назвати пропагандистським. У радіожурналі "Старшокласник" постійно ведуться дискусії на мовні теми. Юнацтво шукає відповіді на запитання: чому ми не говоримо рідною мовою? чому зменшується кількість українських книжок і періодики? чому комерційні радіостанції нехтують державною мовою (шеф-редактор журналу “Універсум” Олег Романчук, зокрема, наводить ось такий красномовний приклад FM-мовлення:“Оксана, ти така бодра і сіяєш щастям” (Радіо ЛюксFM, 5.01.2002)? чому врешті-решт зневажають закони законодавці?

Вельмишановне товариство! Звичайно ж, не маю ані найменшого сумніву у високій якості ваших знань української мови, однак, якщо такі сумніви усе ж відвідують вас час від часу, вам легко розвіяти їх, долучившись до мовних програм, які готують журналісти Національної радіокомпанії, або хоча б до написання всеукраїнського радіодиктанту. Не забули? 14 травня о 16.00. Навіть якщо не збираєтесь писати, просто увімкніть радіо і послухайте. Це цікаво.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv