Institute Ukrainiky

Main menu

Карта проїзду

 

1944 року Олександр Довженко написав вірш під такою назвою, який уперше було опубліковано 1994 року. Вчитайтеся в ці рядки.

Вони – як пересторога всім українцям:
Повстрічалися брат з братом:
-Признавайся, брате!
-Ой, вийду я за ворота, -
Заплакала мати.
Вийшла мати за ворота.
-Хто в хатині б"ється?
-Сини мої.- Вернулися?
Сини? Живі? Розбороним!
Чим не поділили?
-Не трогайте, люде добрі.
Не розборонити.
Один німця бив три роки.
Другий...- затужила....
В одній хаті на сім світі
Уже їм не жити...
...-Я весь у ранах, живодьоре!
-А я в отруті, брате!
-В мене обпалена душа!
-А в мене...
-Проклятий!
-Убий мене.
-Уб"ю тебе!.. Брязнув орденами.
Чує мати, стогне хата. Перед образами
Убиває брат герой предателя брата.

...25 листопада 1956 року перестало битися серце Олександра Петровича Довженка - людини, яка прославила Україну на весь світ, що 1958 року на міжнародній виставці у Брюсселі    визнав Майстра як одного з десяти провідних митців світової кінотворчості за всю її шістдесятирічну історію,  його фільм “Земля” – одним з кращих фільмів усіх часів і народів ( “ Хто не бачив яблуко крупним планом у Довженковій “Землі”, той взагалі ніколи не бачив яблука”, - сказав   французький учений Марсель Мартен), а 1994 року  ім"я Олександра Петровича Довженка було внесено в річний календар ЮНЕСКО.     “О.Довженко увійшов в історію вітчизняної і світової художньої думки як самобутній поет екрана і слова, поєднав у собі талант режисера і письменника, своєю феноменальною творчістю він збагатив ці два види мистецтва – словесного і візуального, відкрив нові, досі не знані можливості в пізнанні і відображенні динаміки нашого життя” Це зі    вступної статті дослідника творчості Довженка Б.С.Буряка  до книги “Олександр Довженко” (К., 1986 ) До відома: Довженко створив 14 різних фільмів, 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, 2 п’єси, понад 30 оповідань і новел, писав публіцистичні статті та аналітичні праці щодо питань кіномистецтва, живопису, архітектури. 
Звісно, усе це – добре відомі факти високоінтелектуальному загалу "Телекритики", як і те, що   Національна кіностудія художніх фільмів носить ім"я Майстра,  однак, чому ж ні в  день народження кіномитця – 12 вересня,   ні 13 вересня (День кіно) ЗМІ не згадали його ім"я ? Тільки тому,  що черговий ювілей - 110 років від дня народження митця виповниться 2004-го, але ж де гарантія, що гарячковий виборний марафон стане доброю нагодою, щоб згадати про Майстра? Чесно кажучи, просто не віриться, що про великого українця просто забули. Гірко ще й тому, що не забули при цьому повідомити (10.09.03) розлого про смерть "легендарної Лені Ріфеншталь. Вона була однією з найодіозніших постатей в історії світового кінематографа – через її безперечний талант, що, так чи так, став на службу нацизмові... " (не вказую канал, тому що подібне повідомляли майже всі ) і про маріупольського серійного вбивцю, який – іронія долі?! - має те саме прізвище, що й відомий режисер. Звісно, ЗМІ розповідали, захлинаючись від справедливого гніву й обурення, про нелюда (інформаційним приводом став винесений йому вирок) – а хіба ж можна інакше? Не випадково свого часу Олександр Петрович Довженко зауважував, що  "прославитись ми можем тільки смертю..."  І ще: "Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий – зорі. Що кому".
Не як докір телевізійникам, а як аргумент на користь викладених вище думок вважаю доречним процитувати сюжет, що прозвучав у радіоефірі 16 травня 2003 року:
"Надія Степула
У крихітній хатині, сповненій сяйва , що ллється з ікон, портретів, стін і вишиванок - музеї Олександра Довженка – теж присутній дух Митця. Який часто вибирав між пристрастю і… пристрастю.

Чи часто бувають відвідувачі на цім обійсті, до якого зі столиці – майже три сотні живописних кілометрів, обійсті, завмерлім у часі, мов журавель у леті?
Говорить Олена Сивован, науковий працівник музею.
Надія Степула: “А чи багато відвідувачів буває в музеї?”

Олена Сивован: ”Раніше було дуже багато відвідувачів, було по 15 екскурсій за день, навіть з Москви, з Чувашії багато приїздили, а тепер звичайно, менше. Все одно, можна сказати, не заростає стежина до великого земляка нашого, майже кожного дня є в нас екскурсія. Недавно люди прийшли до нас і кажуть: “Ми хочемо заспівати вам пісні, тому що ми повмираємо і цих пісень ви вже ніде не знайдете”. Записали, звичайно, на магнітофон, тому що такі пісні і Довженкова мама співала. Хтось колись розповідав, улюблені її пісні”.

Надія Степула: “Я можна я запитаю у Вашої донечки: а ти знаєш, хто такий Довженко?”

Катруся: “Це великий поет і письменник, це даже як же.. Я пам’ятаю, які знімав фільми, “Земля...”

Надія Степула: “А ти вчишся вже в школі?”

Катруся: “У другому класі”.

Надія Степула: “Скільки тобі років?”

Катруся: “Сім”.

Надія Степула

Мала Катря не обмовилася: Довженко був таки Поетом – Поетом великого Екрана, рівно як і Письменником та Фільмарем.

Яблуні в Довженковому саду зацвіли рясно. Мине літо, і їх гілля обважніє від плодів, омитих дощем. І кожне яблуко буде схоже на те, про яке французький вчений Марсель Мартен сказав “ Хто не бачив яблуко крупним планом у Довженковій “Землі”, той взагалі ніколи не бачив яблука” (www.radiosvoboda.org).
Пам′ятаймо  Майстра, вчитаймося в його пророчі слова – це про нас із вами написано:  “Все йде, все минає. А невмирання наше довге українське, чи ж є воно життя, чи тільки кволе жалюгідне існування... Ми є, і нас нема. Де ми?” 

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv