Institute Ukrainiky

Main menu

Карта проїзду

 

                                          

Дорошенко Дмитро Іванович

( 1882 – 1951 )

                     

Визначний український громадський і політичний діяч, педагог, історик, публіцист, літературознавець, бібліограф. Член РУП і ТУП, активний учасник просвітницького руху в Україні.

    

Заступник голови Катеринославської «Просвіти», її активний лектор, почесний член Катеринославської, Мануйлівської, Діївської «Просвіт».

    

Походив із старого козацько-гетьманського роду на Чернігівщині. Навчався у Варшавському, Петербурзькому, Київському (закінчив у 1909) університетах. У 1903 – голова Української студентської громади в Петербурзі. Працював у журналах «Літературно-науковий вісник» (1906) та «Україна» (1907), член редколегії газети «Рада» (1907-1909).

       

У 1909 переїжджає до Катеринослава, прийнявши пропозицію А.Синявського стати викладачем з історії при 1-му комерційному училищі ім. Миколи ІІ. Працював за фахом з 15 серпня 1909 до осені 1913. Редактор просвітянського двотижневика у Катеринославі «Дніпрові хвилі» (1910-1913), секретар Катеринославської вченої архівної комісії, редактор її «Літописів» (1903-1913).

      

 В 1911 Дорошенко як представника Архівної комісії було делеговано на XV археологічний з’їзд, який проходив у Новгороді. В 1914 році у Катеринославі під редакцією Дорошенка вийшов «Повний збірник творів Т.Г.Шевченка».

      

Спочатку Дорошенко жив у будинку І.Труби (вул. Порохова, 22), згодом переїхав на вулицю Архієрейську, 8. Дорошенко згадував перебування в Катеринославі з приємністю.

       

Дорошенко часто виступав з лекціями в Катеринославській «Просвіті» та її сільських філіях. Дмитро Іванович сприяв створенню нових просвіт у губернії.

      

У видавництві «Просвіти» у 1913 вийшла книжка Дмитра Дорошенка для народного читання – «З минулого Катеринославщини». 2 березня 1913 Дорошенко очолив видавничу комісію  «Просвіти».

        

У період Першої світової війни Дорошенко був уповноваженим Союзу міст Південно-Західного фронту на території Галичини і Буковини, після Лютневої революції 1917 – крайовий комісар (з правами генерал-губернатора) Тимчасового Уряду на цій території. Був одним з ініціаторів протестів проти депортації українців з Галичини російським військовим командуванням. Член виконавчого губернського комітету Київщини.

        

Дмитро Іванович Дорошенко – один із засновників Української Центральної Ради і делегат від Союзу українських автономістів-федералістів, член УПСФ. У серпні 1917 – голова Генерального Секретаріату. Через розходження з М.Грушевським Дорошенко відмовився від своєї посади. Згодом - губернський комісар УЦР на Чернігівщині. Після гетьманського перевороту 29 квітня 1918 р. Дорошенко – один із не багатьох діячів українського руху, які висловили підтримку П. Скоропадському. За вступ до уряду Ф. Лизогуба Дорошенка виключили зі складу партії УПСФ. З травня по листопад 1918 очолював міністерство закордонних справ Української держави.

      

Наприкінці січня 1919 переїхав до Кам’янця-Подільського. 10 квітня 1919, з комісією університету для купівлі друкарні, Дорошенко виїхав спочатку на Галичину, звідти – до Праги.

      

Відтоді почалась еміграція Дмитра Івановича Дорошенка. Від травня 1919 – у Відні. Професор українських високих шкіл у Чехословаччині, Німеччині, Австрії, Польщі. Дорошенко – чільний діяч українського гетьманського руху. Як видатний історик, Дорошенко – один із засновників державницького напрямку в історіографії України.

    

На еміграції Дмитро Дорошенко продовжував старі зв’язки з катеринославцями – В.Бідновим, Є.Вировим, І.Трубою.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv