Institute Ukrainiky

Main menu

Карта проїзду

 

         

Бродський Ераст Костянтинович

(1851 – дата смерті невідома)

            

Середина XIX сторіччя, час коли в українському селі, як і в усіх селах тодішньої Російської держави панувало кріпацтво, а поміщицьке господарство досягло розквіту. В одну з серпневих ночей 20 числа 1851 року в великому маєтку (понад 9 тис. дес. землі) Костянтина Бродського народився син Ераст - майбутня гордість Катеринославської губернії та тодішньої Російської імперії.

          

Виховувався вдома, спілкуючись з багатою на рослинність та тваринний світ природою, до якої, ще з самих молодих літ проявив підвищений інтерес.

Батько дуже любив допитливого Ераста і завжди брав його з собою в поїздки по землях своєї економії, а також в повітове містечко та губернський центр.

       

Початкову освіту Ераст одержав від приватного учителя в маєтку батька, де проявив себе обдарованою дитиною.

      

Після здобуття початкової освіти Ераст поступав до Катеринославської класичної гімназії, після закінчення якої навчається на юридичному факультеті Новоросійського університету (Одеса).

    

В 1874 році у віці 23 років Ераст закінчує з відзнакою університет і за бажанням батька починає юридичну службу в судійських відомствах Московського округу, потім переходить на роботу старшим чиновником з особливих доручень в Царство Польське.

   

Незважаючи на швидке просування Бродського по службовій драбині, Ераста тягне в рідні місця. Стара любов його до природи і її неоціненного багатства землі перемагає і він вирішує переїхати до Іванівки, щоб повністю віддатися землі. Ераст уже на той час був високоосвіченою людиною, кандидатом правознавства і добре знав стан справ в сільському господарстві Росії в цілому і в тваринництві зокрема.

    

Тому першим кроком Ераста на сільськогосподарському поприщі було питання поліпшення домінуючої в Україні сірої степової породи ВРХ та виведення нової породи ВРХ, як м'ясо-молочного так і робочого напрямку, а також просування на той час нових сільськогосподарських культур в губернію, застосування добрив, сівозмін та нових прийомів обробітку ґрунту.

    

В 1877 році він їде у Францію в Нервський департамент - розсадник найкращої французької худоби, де працює рядовим скотарем, вивчаючи тваринництво, зокрема утримання та розведення.

      

Простим робітником він працює в паризьких бойнях, де навчається безпомилково визначати забійну вагу тварин і влучно їх забивати.

    

В зимовий період він слухає лекції в сільськогосподарській академії поблизу Парижа.

      

Пізніше Бродський стажується в Італії, Угорщині відвідує всі діючі на той час сільськогосподарські виставки Європи і завозить з Італії племінний молодняк ВРХ до Іванівки, щоб використати його (порода Ромельона) для схрещування з сірою українською породою, в результаті чого він одержав витривалий до місцевих умов гібрид, який славився м'ясною і високою робочою продуктивністю.

      

Одержану, в результаті селекційного процесу породу (порода була названа "порода заводу Бродського") Бродський неодноразово демонстрував на виставці в Парижі та Всеросійських виставках, зокрема в 1882 році в Москві бик з його економії був нагороджений вищою нагородою і ним зацікавився особисто імператор Олександр III, який мав ділову розмову з Бродським та на виставці в Нижньому Новгороді в 1896 році. В цей же день на запрошення вищої знаті він блискуче прочитав лекцію у політехнічному музеї про успіхи в розведенні худоби робочо-м'ясного напрямку. Ераст Костянтинович подарував Миколі II премійованих бика і корову, а через певний час удільне відомство закупило для царського маєтку на Кавказі "Абрао Дюрсо» 10 телиць та 2 бики "Заводу Бродських". В кінці XIX та на початку XX століття Бродський мав: великі успіхи і в інших галузях тваринництва, зокрема в свинарстві ~ він розводив цінні породи свиней Бекшири і Іоркшири, які за рік виростали масою 400 кг (25 пудів), а також у вівчарстві, де він розводив тонкокорунних і м'ясних порід овець. Особисто Бродським була створена нова порода, шляхом відбору з місцевих порід та схрещуванням з скороспілою породою "Рамбулье". Вівці цієї породи неодноразово одержували премп на Всеросійських виставках.

       

Економію Бродського відвідав персидський , шах Емір ус Султан, який уже чув, перебуваючи в Росії про поміщика, який вдало веде господарство, зокрема тваринництво. На пам'ять Бродський подарував шаху бика за кличкою "Русак" і корову (помісь французької породи "Шароле" і сірої української та спорядив експедицію у складі - 2 чоловік, які, незважаючи на великі шляхові труднощі, перегнали "живий дарунок" Ераста за 68 днів з Іванівки до Тегерану. За цю акцію Ераст був нагороджений вищою нагородою шаха - орденом Лева і Сонця I ступеня, а погоничі - національними халатами. Все це вказує на великий авторитет Бродського не тільки на батьківщині, а і за кордоном.

        

Він запроваджував на своїх полях нетрадиційні на той час в даній зоні культури, такі як: сорго, джугара, великовагова австралійська пшениця, кукурудза. Крім цього, особисто Бродським було створено новий злак-особливу полбу з високими врожаями та технологічними якостями зерна, яка повинна була мати велике майбутнє. Досвід Бродського вивчали за кордоном, зокрема Англійська делегація на чолі з професором Коупом і іншими. Сам Бродський з візитом-відповіддю побував в Англії і інших країнах.

    

Ераст був великим природолюбом і добре знав садово-паркове будівництво, свідченням цьому був закладений ним унікальний парк в маєтку, який по набору рідкісних порід дерев і чагарників, наявності газонів, оранжереї нагадував ботанічний сад. На садибі був фруктовий зрошувальний сад з великим набором сортів та виноградник.

    

Бродський поряд з господарською діяльністю поміщика-землероба вів активну громадську роботу. Ще в 1876 році він був обраний почесним мировим суддею, та представником повітового і губернського земств для участі в роботах залізничного департаменту.

      

3 його ініціативи і домагань були проведені Саксаганська гілка залізниці, а потім з'єднання Харківсько-Миколаївської з Катеринославською залізницею через станцію Користівка і П’ятихатки, що забезпечило пряме залізничне сполучення від столиці Азербайджану на Волочиськ. Через свої землі він дозволив провести колію на перегоні П’ятихатки- Верхівцево, побудував станцію, яка до 1966 року мала назву "Ерастівка", а селище, що виникло навколо неї також мало назву Ерастівка (до 1964 року) та лікарню на 25 місць. Він сприяв заснуванню поблизу станції Божедарівка комерційного селища, та брав участь у фінансуванні пошукових геологічних робіт по розшуку залежів кам'яного вугілля і будівництва під’їзних колій до нових шахт на території губернії. А в 1880 році його обирають на посаду предводителя дворянства і одночасно гласним повітового і губернського земств. На цій посаді Бродський прослужив 28 років, прийнявши "порожню" казну, а здав її наповненою в 1908 році 40 тис. рублів. Ним був виданий посібник з тваринництва, де було узагальнено 25 річний власний досвід.

      

Бродський доклав великих зусиль для відкриття під головуванням князя А.Щербатова південно російського товариства для експорту вітчизняного м'яса і продуктів тваринництва.

          

Він був запрошений Членом сільськогосподарської Ради при міністерстві державного майна (на цю посаду підбирались люди високоосвічені і практичні та затверджувалися кандидатури особисто царем) і виконував цю почесну місію до ліквідації останнього.

         

Е.Бродський користувався великою .повагою у місцевих селян, дворянства надаючи їм юридичні консультації та допомогу поміщицьким господарствам, що йшли до розорення в повіті та в губернії. Тому не випадково його було обрано від дворянства для ведення ритуалу привітань з нагоди шлюбу Миколи II з принцесою Гессенською Алісою (Олександрою Федорівною) в Петербурзі та його коронації в Москві в 1895 році.

          

Якраз цією подією скористався Бродський, який знаючи стан справ в сільському господарстві губернії, зокрема відсутність спеціалістів, які б могли допомагати землевласникам правильно вести господарство виступив з пропозицією про відкриття нижчої сільськогосподарської школи. Відомо, що царі увіковічували знаменні дати в житті своєї родини Романових такими "дарунками".

       

Одержавши схвальний відгук імператора Бродський дарує 40 десятин землі і фінансує будівництво навчального корпусу з пансіоном для проживання учнів, організовує при допомозі начальника школи Павла Тушкана учбове господарство "Бистрівське" для практичної підготовки майбутніх фахівців.

        

Нижча сільськогосподарська школа "Росія" була відкрита 7 листопада 1899 року. Бродський був призначений її попечителем і утримував її за власні кошти 8 років. Він мав уже певний досвід по керівництву і нагляду за навчально-виховною діяльністю навчальних закладів по Саксаганському ремісничому училищу.

        

Спогади колишніх випускників свідчать про те, що попечитель приймав участь в засіданнях педради, займався підбором кадрів, був присутнім на вступних іспитах, вирішував самі наболілі питання життя учнів, зокрема побуту і харчування. Він любив дисципліну і порядок, про що свідчать спогади тодішнього відмінника навчання Миколи Пестушка і ін.

       

Енергійний і високоосвічений землевласник не зупиняється на досягнутому і прагне реформувати нижчу сільськогосподарську школу, яка випускала сільськогосподарських старост, що могли займати посаду помічника агронома в середнє сільськогосподарське училище з терміном навчання 6 років для підготовки агрономів. По цьому питанню він неодноразово виступав в повітовому та губернських земствах і в результаті сумісного клопотання його і цих відомств було одержане схвальне рішення царя.

    

За короткий строк проектується і будується нове триповерхове приміщення (нинішній головний навчальний корпус) з пансіоном. На ці роботи, крім коштів Бродського держава виділяє з казни 343130 рублів.

    

Ця архітектурна споруда побудована з особливої цегли, яка вироблялась в цегельнях Бродського і сьогодні є окрасою селища Вишневого.

       

1.09.1911 року нижча сільськогосподарська школа була реформована в середнє сільськогосподарське училище згідно закону підписаному імператором 18 травня 1911 року. Це був сьомий середній , сільськогосподарський навчальний заклад в Росії і другий після Уманського, яке було відкрито в 1859 році І готувало в основному, садівників і огородників в Україні, в якому на високому рівні був організований директором П.Ф.Тушканом навчально-виховний процес.

   

Заслуги Бродського як попечителя, були неодноразово відзначені державними нагородами і орденами, зокрема орденом Станіслава I ступе'ня, він мав чин дійсного статського радника.

        

Найвищою відзнакою його просвітительської діяльності було присвоения навчальному закладу на клопотання губернського та ПОБИТОВОГО земств, викладацького та учнівського колективів в 1916 році його імені. Він був членом імператорського сільськогосподарського товариства, а також членом сільськогосподарських товариств: Полтавського, Харківського, Ростовського.

        

Після Жовтневих подій 1917 року Ераст Бродський з сім'ями дітей сина Всеволода і дочки Софії емігрував за кордон.

        

Місце подальшого проживання цієї шанованої і високоосвіченої людини та дата смерті і місце поховання, а також місця проживання його нащадків, незважаючи на численні запити, невідомо. Проте продовжувачі його справи виступили ініціаторами повернення в 1998 році навчальному закладу - кузні сільськогосподарських кадрів Дніпропетровщини славного ім'я Е.К.Бродського.

    

В день 100 річного ювілею на центральній площі технікуму, перед корпусом, побудованим в 1911 році відкрито бюст Великому Ерасту.

    

    

За матеріалами брошури Король В.П., Джміль В.К. Ераст Бродський

– засновник «Степової академії». – Вишневе, 1999.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv