Institute Ukrainiky

Main menu

Карта проїзду

 

Дніпропетровськ, 14 травня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – На території сучасного Дніпропетровська збереглися залишки унікальної історичної пам’ятки 17-го століття – Богородицької фортеці. Дослідники кажуть. що завдяки своєму незвичному проектуванню вона може претендувати на звання одного з див українського фортифікаційного зодчества: з висоти пташиного польоту фортеця з усіма своїми укріпленнями має вигляд черепахи. А втім, доля пам’ятки національного значення лишається невизначеною.

      

За офіційною версією, Богородицька фортеця була заснована за наказом царів Івана і Петра Олексійовичів 1688 року, щоб стати російським форпостом у кримських війнах. Однак сучасні дослідники сходяться на тому, що твердиня має набагато довшу історію, адже постала не на порожньому місці, а там, де раніше було стародавнє козацьке містечко Самарь.

        

Деякі науковці припускають: козаки тут оселилися теж не першими, вже в XIV столітті, за часів монголо-татарського панування, цю місцину займали так звані «бродники», яких вважають нащадками давнього племені уличів.

       

На території пам’ятки виявили унікальні артефакти

        

Попри численні археологічні експедиції, фортеця як пам''ятка історії й архітектури ще донині повністю не досліджена. Найдавніші знахідки на її території датовані кінцем XIV століття – це золотоординські гроші. Серед цікавих артефактів – натільні хрести, які дають підстави історикам зробити висновок щодо віросповідання населення, залишки зброї та обмундирування, вісім каблучок-печаток, на одній з яких викарбуваний власне план укріплення самого містечка Самарь. Знайдено також цілу низку торговельних пломб, що свідчать про жвавий товарообіг із містами Європи та Сходу.

       

Торгівля, торговельні зв’язки – одна із найпримітніших сторінок історії твердині, зазначає лідер козацької організації «Нова Січ», один із оборонців пам’ятки Сергій Зінуков: «Тут сходилось два торговельні шляхи – річкою Самарою і сушею. З іншого боку, на місці сучасної Одинківки стояв татарський форпост, із цього боку – козацький форпост. Торгівля, справді, була потужною, про що свідчать дослідження. Були знайдені унікальні речі, дорогий крам, що привозився для багатих людей – італійські тканини, китайські тканини…».

      

На території фортеці було знайдено багато жіночих прикрас татарського походження. Це означає, кажуть дослідники, що, повертаючись з походів на Крим, солдати привозили із собою бранок і робили їх своїми дружинами. Крім того, розкопки самого поселення довели: містечко було досить значним за розмірами – з дерев`яно-земляною фортецею, митницею при перевозі через Самару та церквою. Але 20 тисяч знахідок дають можливість відтворити тільки основні віхи розвитку місцини, в її літописі, кажуть дослідники, ще чимало «білих плям».

       

Доля фортеці досі не визначена

          

А втім, сучасні історики впевнені: пам’ятка не тільки потребує подальшого вивчення, а й популяризації. Мало хто у Дніпропетровську, навіть серед мешканців прилеглих мікрорайонів, знає про її існування.

         

Доктор історичних наук, професор Дніпропетровського національного університету Ірина Ковальова каже: починати просвітницьку роботу треба з молоді: «Про те, що поруч з нами, в межах міста, є залишки такого унікального поселення, як козацьке містечко Самарь, і тут же фортеця, що була опірною в боротьбі за південь степової України, треба знати. І я думаю, що школярам тут бувати дуже корисно».

    

Готуючись до Євро-2012, про унікальну пам’ятку нарешті згадала й міська влада. До неї хочуть прокласти один із туристичних маршрутів для іноземців, однак перед тим територію фортеці треба впорядкувати, бодай очистити від сміття.

            

Не визначеним досі лишається і сам статус твердині – люди, яким небайдужа доля пам’ятки, вболівають за створення на її території історико-археологічного заповідника, що дасть змогу «законсервувати» все те, що вціліло. А втім частина краєзнавців стоїть на іншому – навколо пам’ятки пропонують звести об’єкти інфраструктури, поставити містечко майстрів народних промислів, а на самій території – організувати майданчик для етнофестивалів. Так можна було б заробляти кошти на подальші дослідження фортеці.

        

Юлія Рацибарська

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv