Institute Ukrainiky

Main menu

Карта проїзду

 

Із легенди про село Дівочки видно, що село до монголо-татарського завоювання нашого краю знаходилось приблизно в районі, де потім стояло село Чурунда (хутір Виногради) і називалось воно Кринички.

Але, коли монголи сунули десь з Горбулева на Житомир, по старому шляху залишки якого існують і до цього часу, вони напали на село Кринички. Людей перебили, село спалили і пішли далі на Троков (Троковичі), яке також спалили. А ті люди, які втекли з Криничок у ліс, бо дякуючи богу він ріс навколо і був дрімучий, потім повернулися на згарище. Це в основному були молоді спритні дівчата. Вони не забажали будуватися на згарищі, а піднялися трохи вище на захід і заснували нове поселення. Воно і дістало назву від того, що його заснували дівчата – Дівочки. І ця назва проіснувала цілі сторіччя.

Село нам відоме з 1584 року. Дівочки під цим іменем згадується в акті від 1611 року 14 січня в скарзі володаря цього села Степана Немирича на Григорія Пашкевича – слугу князя Ігнатія Корецького про те, що він проводить грабежі і розбої в його володіннях.

Село Дівочки, волості Бежівської. Церква побудована в ім’я святого великомученика Дмитрія (святкується 26 жовтня), побудована орендатором католиком Іваном Загурським, але коли, невідомо. Будівля дерев’яна, покрита бляхою, міцна, обновлена в 1866 і в 1874 році. При ній дерев’яна на камінному фундаменті дзвіниця, побудована в 1853 році. Ця церква до 1844 року була приписана до церкви села Високого в 5 верстах. Землі, що належали  цій церкві, на основі присяжного пояснення 24 селян цього села даного в 1840 році в присутності комісії відлучені від церкви.

В 1846 році вимога по цій справі була відновлена причтом, але безрезультатно. Від цієї землі лишився лише широкий прохід до церкви з вулиці, простором біля 80 квадратних сажень. На цій землі в 1866 році побудована на церковний рахунок хата на дві половини із яких в одній проживає церковний сторож, а в другій зупиняється священик із села Бежева для проведення божої служби.

В селі на 1888 рік дворів – 102, прихожан – 458, найбільший поміщик села Юлій Бенедиктович Мочульський. Ця церква в 1844 році приписана до Бежівського  приходу. Ю.Б.Мочульський, як володар села в 1912 році помер і із Варшави приїхав його побічний син – Грабовський – поручик царської Армії.

Дружина, яку він привіз з собою, проживала в селі Дівочках, а він був на фронті і прибув в село на початку 1918 року. Цього ж року восени невідомими особами його було вбито.

Польський письменник Йозеф-Ігнаці Крашевський (1812-1887) у своїй книзі „Волинські вечори”, згадує, що до нього в Житомир приїздив кращий учень Ніколо Паганіні – Аполлінарій Конський із Дівочок, з яким вони організували благодійні концерти. Це свідчить про те, що до дівочківського поміщика Мочульського приїжджали відомі всьому світу музиканти.

Під час революції 1905-1907 років відбулися селянські заворушення. Радянська влада в селі встановлена в 1918 році.

Під час Великої Вітчизняної війни в перші дні фашисти розстріляли вчительку місцевої школи, а в глибоких піщаних кар’єрах вони розстріляли сотні мирних жителів Черняхівщини єврейської національності.

180 жителів села відстоювали нашу незалежність на фронтах війни. З них 78 чоловік загинуло, 56 нагороджено орденами і медалями.

На двох братських могилах споруджено пам’ятники визволителям села від німецько-фашистських загарбників.

Сучасне село Дівочки розташоване за 5 км від районного центру Черняхова, залізничної станції Горбаші. Дворів – 348, населення – 1100 чоловік.

Колгосп організований 1929 році. Першим головою був Іванюха Лаврин Юхимович, 1898 року народження, член КПРС, цілий вік прожив в селі Дівочках.

В селі була розміщена центральна садиба радгоспу „Авангард”, володіння якого – 1,7 тис га с/г угідь. В радгоспі посаджено 270 га саду.

У селі працює 8-річна школа, де 13 вчителів навчають 212 учнів, Будинок культури на 220 місць, бібліотека, ФАП, майстерня побутового обслуговування, сільмаг, поштове відділення, їдальня, контора радгоспу. В селі народився і деякий час працював Герой Соціалістичної праці – Вербич Олексій Андрійович.

За матеріалами сайту:
http://rda_chernyahiv.zt.ukrtel.net/history_divochky.htm

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv