Institute Ukrainiky

Main menu

Карта проїзду

 

Жизномир — село в Україні, в Бучацькому районі Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, в центрі району.

Є пам’ятки природи дуб Тараса Шевченка (посаджений на честь 100-річчя від дня народження поета) та багатовікові липи.
Перша писемна згадка — 1606. На початку 19 ст. власником Жизномира був Д. Ласький.
Діяли товариства «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Січ» ,«Відродження», кооперативу.
Поблизу Жизномира у скелі був монастир Преображення Господнього (1606) та церква (згоріли 1798).
Є церква Ісуса Христа (1885; мурована), капличка.
Встановлено пам’ятні хрести на честь скасування панщини (відновлений 1992) і на місці загибелі 3-х вояків УПА (1992), споруджено пам’ятник Тарасу Шевченку (1964), насипано символічні могили Борцям за волю України (1942; відновлено 1994) та УСС.
Діють загальноосвітня школа I—III ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, дошкільний заклад, відділення зв’язку, ПАП «Жизномир».
У селі народилися громадські діячі у США І.Винник, у Канаді С.Гуляк та М.Лисий, д-р технічних наук, професор В.Мельник, мистецтвознавець М.Станкевич, громадсько - політичний діяч І.Стойко, Юліан Павлишин — медик, пластовий діяч зі США.
Центр сільради. До села приєднано хутори Гора, луги та Ярова. До 1939 поблизу Ж. був х. Митниця (Полянка), де проживали поляки.

Село Жизномир розташоване у центральній частині Бучацького району Тернопільської області. Воно межує з м. Бучач на пн., на пд. зх. село Зубрець, на зх. село Бариш і на пд. сх. село Сороки. Із пн. сх частини протікає річка Стрипа.

Населення:

* населення - 1652
* територія - 42.58 км2
* густота населення - 387 осіб/км2
* поштовий індекс - 48432
* телефонний код - +380 3544
Територія села заселена дуже давно, бо це місцевість з родючими землями, красивою річкою. Люди, які здавна жили тут, займалися мисливством, рибальством, землеробством і скотарством.
Перші поселення були біля річки Стрипи. Під час нападів кочівників поселенці тікали з місць проживання залишаючи рідну домівку туди де спокій, де завжди панує “життя” і “мир”. З роками невеличке поселення перетворилося на велике село на околиці Бучача із милозвучною назвою Жизномир.

У статево-віковій структурі населення села переважають чоловіки.
Станом на 1 січня 2008року .
- чоловіки від 16 до 59 років - 568осіб;
- жінки від 16 до 54 років - 542 особи;
- діти від 6 до 16 років -230 осіб;
- особи пенсійного віку - 312.

Кількість населення становить 1652 особи.
Населення села зосереджено найбільше у його центральній частині та на околицях. Середня густота населення складає - 88,4 чол/км2.
За даними перепису населення 2001 року на території села Жизномир проживають люди 4 національностей. Переважну більшість становлять українці - 99%.

Внутрішні води

- Господарю, віддай мені свою дочку, а ні, заберу силоміць, - зухвало вимагав кочівник Овар. Гордою була відповідь батька:
- Услов’ян дівчата вільні і самі вибирають собі наречених.
Мужньою була відповідь Стрипи:
- Не хизуйся силою Оваре, якою б не була вона. Ти не загребеш ріки, не ротопчеш її берегів. Чужий ти очам нашим.
З усіх боків підступили наїзники. Бачила дівчина, як брат упав, як загинув батько у січі з ворогами, що потім її захопили, і в непокорі ступила у хвилі, Понесла річка Стрипину красу та її славне ім’я…
І тече річка гордо несучи славне ім’я.

В річку впадає велика кількість безіменних потічків, які беруть початок з боліт та природниж джерел, шо розміщені майже у всіх частинах села. Село багате також на підземні води. Криниці глибиною від 6 до 40 метрів. Вода - це невід’ємне джерело життя на землі. І безцінний дар природи. Зимового дня на Свято Водохестя люди спішать освятити воду до джерела. Очиститись і змити свої болячки.

Звідки походить назва?

За легендою, в часи нападів турків і татар люди часто ховалися в ліс поблизу поселень біля річки Стрипи. Вони були вражені тамтешнім спокоєм і мирним життям куди в той час, ще не дрходив ворог, казали: -«Там є життя і мир», від цих слів пішла назва села Жизномир.
Перші поселення на території села сягають часів кам′яної доби людства, про що свідчить знахідка будівельників біля річки Стрипа кам´ного наконечника списа.
Найдавнішою письмовою згадкою про село є праця Модеста Гнатевича ЧСВВ «Бучач» надрукована в «Слові» з 1864 року про Жизномирський морастирок з 1606 року. Наступний документ- список парафіян церкви святого Михайла в Жизномирі (1775 року). В цьому документі були дані про те, що в селі проживало 58 родин (312 чоловік). Ще одним документом є праця о. М. Гнатевича, в якій йдеться: «… власник села Данило Ласький у 1810 році в заповіті передав свою бібліотеку отцям Василіянам». Найдавнішим свідком історичних подій є Жизномирський монастирок. Стоїть собі над Стрипою стародавній, святий монастирок. Тому, що розміром він невеликий, називають його здавна «монастирком». Але він є великий у серці кожної людини, що мала честь у ньому побувати. Місце його не випадкове. Обнесений високими мурами, захований в гущі лісів, він був надійним сховищем для монахів і людей під час набігу ворога, мав оборонне значення. З плином часу залишились одні холодні мури, поруйновані часом і старі мовчазні дуби. Складався монастирок з 4-5 келій і невеликої церкви. Все це було обнесено з трьох сторін муром від річки. Заснований він у середині ХІ ст., а може і раніше. доступ до подвір’я перекривала кількаметровий крутий схил.У задній частині церкви височить башта з внутрішньо сторонніми сходами на другий ярус. Товщина стін сягає двох метрів , а вузько прорізані вікна бійниці надають церкві вигляду мініатюрної фортеці. Очевидно вона була спостережним пунктом на шляху до Бучача, і на випадок небезпеки тут запалювали вогонь. За переказами, ще одна спостережна застава містилася на лівому березі Стрипи, на Крутій горі. У Жизномирі можна почути від старожилів легенди про те, як монастирок сплюндрували кримськотатарські вершники та “сіроокі піхотинці-яничари”, про зрадника Крука і його доньку. Романтичні легенди присвячені навіть джерелу, що витікає з монастирського подвір’я. В одній джерельна вода за певних умов може повернути зір, в іншій йдеться про сховану в джерелі золоту чашу, про святу кров оборонців монастиря тощо. Востаннє в Жизномирському монастирі відбулась відправа в 1785 році .З цього часу минуло більше двох століть. Не залишилось й сліду від розібраних приміщень келій і господарських будівель, зник колись квітучий садок. Впала покрівля церкви, розсипалися стіни вівтарної частини. Але місце це не забувається жителями села. Часто можна побачити гурт людей, який оглядає це легендарне і дуже красиве місце.
Романтичні легенди присвячені навіть джерелу, що витікає з монастирського подвір´я. В одній- джерельна вода може повернути зір, в іншій йдеться про сховану в джерелі золоту чашу, про святу кров оборонців монастирка.

Перші поселення

Перші поселення на території села сягають часів мідно-кам’яної доби, про що свідчить знахідка будівельників біля річки Стрипи - кам’яний наконечник списа.
За народними переказами зародження села почалося від річки Стрипи і поступово досягнуло сучасних меж.
Село було оточене двірськими ланами, які носили назви: Гора, Гилява, Кут… Селянські землі що були за межами населеного пункту називалися: за гостинцем, за ставком, під гаєм, Гунчині лози, Бариська долина, Ярови. Назви цих місцевостей збереглись і по нині.

Церква Царя Христа

У самому центрі села височіє архітектурна пам’ятка 19 ст. – церква Царя Христа. Споруджена у 19 ст. пережила усі лихоліття історії, аж поки у ІІ пол.. 20 ст. не була знищена і перетворена на зерносклад московськими сатрапами. У 1989 році – церкву Царя Христа було віддано греко-католицькій громаді. Знищена, розтерзана, вона широко відчинила двері вірним християнам. Почалися реставраційні роботи. Коштами жителів села, меценатами укр. діаспори з Канади у 1991 році було завершено відбудову церкви. Наглядала за реставраційними роботами «церковна – 20-ка» під керівництвом пароха села от. Йосипа Мороза.

За матеріалами сайту:
http://zyznomyr.buchachchyna.com/?page_id=42

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv