Institute Ukrainiky

Main menu

Карта проїзду

 

Розташоване за 21 км на південь від районного центру Васильків, за 2 км від автостради Київ - Одеса. До найближчої залізничної станції Устимівка - 1З км.

Село Пінчуки пролягло вздовж річки Роток (літописна назва Рут), яка фактично висохла, залишилося лише русло та окремими місцями болото.

площа - 844 га,
кількість населення - 487 осіб,
кількість дворів - 502.

День села - 21 вересня.

Заснування населеного пункту, яке прийшлося на кінець
X ст. - початок XI ст. (950-1015 рр.) і було пов'язано з боротьбою Київського князівства з печенігами.

Київський князь Володимир укріплюючи своє князівство, організував військові поселення.

Одним із таких поселень були Пінчуки, які розташувалися в дубовому лісі серед пнів зрубаних дерев, а тому і назва - Пеньчуки.

У 1922 р. була знайдена цікава історична знахідка, виорано невеликий горщик із срібними монетами, на яких було зображення Київського князя Володимира. Ця знахідка підтверджує історичну правдивість заснування військового поселення Пеньчуки (Пінчуки).

У 1159 р. грамотою Великого князя Андрія Долгорукого, колишнього Київського князя (1155-1159 рр.), поселення Пінчуки віддане Київському Печерському монастирю, який володів ним до середини XVI ст.

На початку другої половини XVI ст. Литовський князь Сигізмунд Август поселення Пінчуків віддав у власність пану Черниєвському, який володів ним до другої чверті XVII ст.
(Очерки по історії Київської землі* с. 409, автор Н. Клемолинський). Таким чином село стає закріпаченим.

Пан Черниєвський засновує фільварок, ставить свого економа, який стягує з селян натуральний податок
(зерно, мед, тварин, птахів тощо). ("Фільварок" - це маєток)

У XVII ст. селяни відробляють по 1-2 дні на тиждень.

У силу свого розвитку натуральне господарство залишилося грошовим. У 1765 р. Білоцерківське староство, у володіння якого перейшли Пінчуки після розгрому Васильківщини кримськими татарами (1640 р,). Одержувало грошових прибутків від села, яке складалося з 92 дворів з населенням 470 осіб, -1932 золотих і від корчми - 3000 золотих. Непосильна кріпацька праця, надмірні грошові податки призводили до активних протестів селян, що виливалися в окремі вбивства орендарів (у 1786 р. був убитим селянами Пінчуків орендар корчми).

Грамотою короля речі Посполитої Станіслава-Августа Понятовського від 1З грудня 1774 року. Пінчуки віддані як подарунок графові Ксаверію Браницькому, нащадки якого володіли селом до 1861 року, а маєтком -до 1917 року (архівні дані).

Кріпацтво посилилося. Селяни Пінчуків відмовлялися виконувати панщину, робили збитки фільварку тощо.

9 серпня 1861 року київське видання "Присутствие" писало до Мирового з'їзду мирових посередників, що селяни Пінчуків відмовляються виконувати свої обов'язки.

У селі свавілля селян дійшло до надзвичайних розмірів.

У 80-х роках XIX ст. здійнявся бунт селян проти намірів Браницької погіршити умови життя, та був жорстоко придушений. Боротьба селян не припинилася.

В 1883 р. вони підпалюють воловні і короварні, восени 1898 року - панський фільварок пана Матковського, 1906 року знову горять воловні і короварні.

У період Жовтневої революції на селі відбувалася велика класова боротьба. Голови сільських рад дуже часто мінялися. Інколи на цих посадах були випадкові люди, які и не розуміли суті історичних подій.

Тому першим головою сільської ради вважається Юрій Онисимович Дудка, який цю посаду обіймав з 1919 р. до 1921 р. А з 1921 р. був обраний головою сільської роди комсомолець Петро Михайлович Здорик.

Першим головою комітету незаможних селян працював Григорій Лукич Бруква, а з 1921 р. - Іван Михайлович Смоляр.

Комсомольська організація була створена в 1921-1922 рр. і нараховувала 64 комсомольці. Секретарем комсомольської організації був Василь Григорович Служивий.

У серпні 1928 року и селі Пінчуки утворено товариство спільного обробітку земл і (ТСОЗ), до складу якого входило 29 сімей. Головою СОЗу обрано Івана Михайловича Смоляра.

У 1929 р. в селі організовано три колгоспи: "Соцперебудова", "Червоний колос", "Комсомолець", які проіснували до 1950 року.

На базі СОЗу створено колгосп "Серп і молот" (голова колгоспу І.М. Смоляр), У 1950 р. вони були об'єднані в один колгосп "Ленінський шлях" під головуванням Степана Михайловича Олійника. У грудні 1959 року "Ленінський шлях" об'єднано із ксаверівським колгоспом "Дружба" на чолі з головою колгоспу Василем Васильовичем Рубаніком.

Першими звання "Ветеран колгоспної праці" здобули один з організаторів товариства СОЗу
І.М.Смоляр, механізатор Ф.І.Юхименко, доярка В.Ф. Ковальова та ін.

Трудові успіхи хліборобів артілі "Дружба" не раз відзначала держава. Понад 20 осіб за досягнення в розвитку колгоспного виробництва нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Орденом Трудового Червоного прапора нагороджені механізатори Федір Іванович Лопушенко, Олексій Маркович Дзюбенко, ланкова з вирощування цукрових буряків Наталя Петрівна Павленко. Жителі Пінчуків пишаються своїми земляками.

У селі було побудовано 2 магазини і медичний пункт.

Ще з 1730 р. в Пінчуках працювала церковнопарафіяльна школа, яка була на утриманні церкви.
В ній навчалося 12-15 дітей.

У 1911-1912 рр. селяини збудували нове приміщення на 5 класних кімнат.
У 1927 р. в селі було відкрито семирічну школу, а потім середню.

У 1967 р. побудовано Будинок культури на 400 міст, та бібліотеку.
20 січня 1989 року колгосп "Ленінський шлях" відокремлено від колгоспу "Дружба" у самостійне господарство (голова колгоспу В.С. Гурський). 27 січня 1993 року головою правління колгоспу "Ленінський шлях " був обраний Віктор Іванович Ясеновий.

У 1993 р. цей колгосп реформовано в колективне сільськогосподарське підприємство (КСГП) "Пінчуки".

У 2000 р. КСГП "Пінчуки" реформовано в сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) "Пінчуки" господарство зерново-бурякового та м'ясо-молочного напрямів.

У господарстві утримується велика рогата худоба, свині.

СВК "Пінчуки" складається з трьох основних підрозділів:
рослинництва, тваринництва і цеху механізації.

Кооператив повністю забезпечений сільськогосподарською технікою для обробітку землі і збору урожаю.

У господарстві не існує заборгованості із заробітної плати та соціальних виплат. Керівництво постійно дбає про поліпшення соціального та фінансового стану працюючих.

Своєчасно та в повному обсязі здійснюються розрахунки та оренду земельних паїв.

На території села Пінчуки знаходиться товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Рибопродукт", яке займається виробництвом "Ікри лососевої зернистої баночної " за технологією та під контролем "Северо-Восточной компанії " (Росія).
Підприємство розпочало діяльність у грудні 2005 року.
Нині є лідером на території України в цьому напрямі, ТОВ "Рибкоппродукт " виробляє ікру торгових марок "Рибкоппродукт " , "Аквамарин", "Морська колекція", "Охотське море", "Камчатська зерниста ".
Основна мета товариства - наповнення ринку України делікатесними продуктами вітчизняного виробництва.

У грудні 2006 року Науково-дослідний центр незалежної споживчої експертизи "Тест" тестував ікру різних, як вітчизняних, так і зарубіжних, виробників ікри на якість готової продукції і співвідношення "якість - ціна".

Торгова марка "Аквамарин" виборола перше місце,
торгова марка "Охотське море" - третє місце у цьому тестуванні.

З початку 2007 року на підприємстві розпочався випуск делікатесної продукції - консервів з краба натурального різних видів (м'ясо краба, м'ясо кінцівок краба без панцира, кінцівки краба у панцирі).

Керівництво ТОВ "Рибкоппродукт " (директор Валерій Антонович Жуковський) веде роботу з випуску тільки якісної продукції.

На підприємстві працюють провідні спеціалісти у галузях виробництва, економіки та маркетингу.

На території с. Пінчуки побудовані грибниці з вирощування шампіньйонів; працює цех з виробництва компосту для їх вирощування.

На сьогодні в селі працюють 2 магазини, кафе-бар, поштове відділення зв'язку, фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП).

За ініціативи та підтримки сільського голови села Алли Володимирівни Білокінь у центрі села побудована православна церква Київського патріархату.

Цю посаду Алла Володимирівна обіймає з 2002 року.

За цей період її роботи зроблено капітальний ремонт Будинку культури та бібліотеки. Проведено освітлення двох вулиць (Шевченка та Леніна.) Газифіковані приміщення сільської ради, фельдшерсько-акушерського пункту, Будинку культури та бібліотеки.

Побудовано дороги з твердим покриттям по вулицях Франка, Лесі Українки, Луговій, Зарічній та Садовій.
Мешканці сіла дуже вдячні Аллі Володимирівни за те, що вона постійно дбає про блаіоустрій населеного пункту.

С.А. Ясненко
За матеріалами сайту:

http://who-is-who.com.ua/bookmaket/miskiev2006/14/212.html

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv