Institute Ukrainiky

Main menu

Карта проїзду

 

Що спільного у села Чаплі на південно-східній околиці Дніпропетровська та Амупкінським палацом на південному березі Криму? Їх поєднує спільне минуле – приналежність до графської династії Воронцових. В середині XIX століття, коли будували літню резиденцію Воронцових В Алупці – в Чаплях починала успіщно працювати велика графська економія, яка згодом приносила своїм власникам значний прибуток - усе тим самим Воронцовим.

                                 

Іларіон Іванович Граф Воронцов-Дашков

                            

Що спільного у села Чаплі на південно-східній околиці Дніпропетровська та Амупкінським палацом на південному березі Криму? Їх поєднує спільне минуле – приналежність до графської династії Воронцових. В середині XIX століття, коли будували літню резиденцію Воронцових В Алупці – в Чаплях починала успіщно працювати велика графська економія, яка згодом приносила своїм власникам значний прибуток - усе тим самим Воронцовим. А ще в селі Чаплі розташовувалась найбільша приватна суконна фабрика в Новоросії та перша на Дніпрі електростанція.

                   

                            

I. СЕЛО НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ

                              

Сьогоднішній рукав Дніпра Шиянка, колись був маленькою річечкою, що текла від самої Старої Ігрені та виходила північніше Самари. Таким чином, уся та територія, де зараз знаходиться житловий масив Придніпровськ, село Старі Чаплі, і частина Ігрені, була єдиним островом, який мав назву Чаплі. А Дніпро в цьому місці перетинав перший поріг - Кодацький. Пороги - отроги Українського кристалічного щита, кам’яні виступи, що загороджували води річки по всій її ширині.

                        

И от з початком експлуатації Дніпрогесу ім. Леніна в 1932 р. води Дніпра піднялись на десятки метрів, утворивши по всій довжині річки від Дніпропетровська до Запоріжжя водосховище, тиакож назване на честь Леніна. Ландшафт місцевості повністю змінився. Води Дніпра затопили долину Шиянки, перетворивши її на широку затоку, затопивши все Самарське гирло з чисельними островами та скалами. Пороги Дніпра, і серед них перший - Кодацький - було затоплено і по Дніпру почало розвиватися судноплавство. Лише одного разу Кодацький поріг знову виринув з-під води - це було в 1941 р., коли Дніпрогес зруйнували, а воду з водосховища на якийсь час спустили. Після відбудови електростанції пороги зникли назавжди.

                      

До побудови Придніпровської ГРЕС і розвитку міста Придніпровська тут розташовувались лише два селища - Стара Ігрень (у північно-східному кутку) і Чаплі (в південно-східному). Зараз Чаплі практично зрослися з Придніпровськом.

                            

                         

II. ВИНИКНЕННЯ ЧАПЛЕЙ

                            

Історія села нараховує декілька віків. Особливо сприятливі географічні умови міжріччя Дніпра і Самарі приваблювали поселенців у всі історичні епохи. Цікаво, що на берегах Шиянки знаходили рештки людини бронзової доби (початок першого тисячоліття н.е.). Краєзнавець Костянтин Якушко в книзі "Самарському району - 25" пише, що в 1974 р. житель селища Чаплі, Яценко, неподалік від місця впадання Шиянки в Дніпро, в районі пляжу, відкопав велику макитроподібну посудину з трьома ручками та орнаментом. Посудина гарно збереглася - виявилося, що її виготовили давньослов’янські гончарі в IV - V століттях н.е.

 

Ще до виникнення села в XVIII столітті тут були вольні козацькі хутори. В історичних джерелах згадується, що в 1763 р. тут уже був хутір Чаплі, який складався з 27 дворів і 146 "душ".

Свою назву хутір и село Чаплі отримали, скоріш за все, від великої кількості чапель у цій місцині. Само село виникло тоді, коли російський уряд для забезпечення вільного пароплавства по Дніпру намагався розчистити пороги і пробити крізь них канали. Сюди переводять війська і кріпосних, вони селяться вниз по течії Дніпра. Д.І. Яворницький в книзі "Дніпрові пороги", яку вперше було видано в 1928 р., пише: "Супроти острова Кодачка, на лівому березі Дніпра, простяглось село Чаплі. Село Чаплі, як і село Огрінь, недавнього віку: воно засновано в 1780-1781 році і належало кн. Прозоровському, виникло саме тоді, коли з наказу кн. Потьомкіна полковник М.Л. Фалєєв викликав сюди тисячі війська та робочого люду прочищати пороги Дніпрові. Тоді Чаплі заселено народом сімейним, осілим, вільним, який прийшов туди в вільні козацькі степи для роботи…".

                           

                        

III. "БІЗНЕС" КНЯЗЯ ПРОЗОРОВСЬКОГО

                            

Генерал князь Прозоровський мав 6225 десятин землі і 395 "підданих" обидвох статей в Чаплях. Підприємливий князь облаштував тут такий собі бізнес-комплекс: суконна і шкіряна фабрики, цегляний завод і винокурню. Вино продавалось в маєтках Прозоровського. Хліб, сіно та інші сільськогосподарська продукти також відправляли на продаж. Ще в селі Чаплі влаштували два водяні і два вітряні млини.

В 1793 р. катеринославський намісник В. Коховський повідомив генерал-губернатора Новоросії Платона Зубова про те, що в слободі Чаплях діє з 1785 р. приватна суконна фабрика А.А. Прозоровського. Ця фабрика мала 6 станів, на яких працювали майстри "з селян панських", тобто кріпосні - 113 людини. Фабрика випускала сукна "нефарбовані білі, сірі, руді і чорні, а фарбовані блакитні, сині, жовті та інших кольорів". Кріпосні селяни Прозоровського були вимушені працювати на цій фабриці з 1 жовтня до 1 липня, а по жовтень "займаються польовими роботами та іншими домашніми виправленнями". Сукна приватної фабрики Прозоровського відправлялися на продаж у Москву. На початку XIX ст. в Чаплях з’явилася ще й плантація шовковиці.

                     

Мануфактура А.А. Прозоровського в Чаплях вважалась найбільшою приватною панською суконною фабрикою у всій Новоросії. Останній раз суконна фабрика згадується в джерелах у 1826 р. Вирогідно, її ліквідували як нерентабельну, оскільки вона була заснована на вимушеній праці кріпосних селян. Низька якість сукна також нікого не влаштовувала.

Після смерті Прозоровського маєток Чаплі з усіма "закладами" перейшло до його вдови, згодом дочки. Нарешті, в 1825 р. він став власністю графині Воронцової. Село достатньо швидко розвивалося. В статистичному описі Катеринославської губернії, складеному (за даними 1859 р.) на замовлення Міністерства внутрішніх справ Російської Імперії згадані "Чапли - слобода владельческая, 164 двора, 575 мужчин, 600 женщин".

                       

                          

IV. ГРАФСЬКА ЕКОНОМІЯ ВОРОНЦОВА-ДАШКОВА

                            

Наприкінці XIX – на початку ХХ століть власником цих земель був Іларіон Іванович Воронцов-Дашков (1837 - 1916) - видатний державний діяч останнього періоду Російської імперії. Він був з 1881 р. міністром Імператорського двору і наділів, а вийшов у відставку в 1915 р., будучи намісником Кавказу і членом Державної Ради. Помер він у 1916 р., всього за рік до революційних подій. Високо освічений господар маєтку повністю замінив систему господарювання. Він не став використовувати працю кріпосних, а перевів їх на оброк замість барщини, надав землю в аренду. Граф Воронцов-Дашков на початку ХХ століття сприяв інтенсивному розвитку того, що зараз називають "фермерське господарство" і "малий бізнес". В маєтках Воронцових на Ігрені та в Чаплях достатньо швидко виникають дрібні кустарні підприємства, збільшується приток населення. Вся земля на південь від Чаплей було передано жителям села в аренду окремими наділами строком на три роки.

Результати такої політики не забарилися. В 1910 р. в Катеринославі проходила Південноруська промислова та сільськогосподарська виставка. На ній землеобробники - жителі Чаплів - Андрій Курінний и Макар Латай отримали вдячні грамоти, а ще один - Іван Заглуха – отримав новітній плуг в нагороду.

Головна економія всіх дніпровських маєтків графа Воронцова-Дашкова розташовувалась при маєтку Чаплі. Тут були кам’яний особняк управителя, контора, комори, конюшні, сараї. Працювала велика лісова пристань, лісопильний завод, водяний млин, знов відбудована сукновальня, а також дві каменоломні та завод племінного скота. Сюди ж було перенесено лісну пристань з села Ігрень.

                              

                            

V. ПЕРША ГИДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ НА ДНІПРІ

                         

На початку ХХ століття багатогалузевий "бізнес-комплекс" в Чаплях, заснований на продуманій "ринковій" політиці власника, розрісся настільки, що виникла необхідність в альтернативних джерелах енергії. В 1908 р. граф І.І. Воронцов-Дашков запросив до Чаплів професора Харківського технологічного інституту Альбицького з метою збудувати водяну електростанцію. Професор виконав завдання, і незабаром у Кодацького порогу з’явилася невеличка ГЕС - перша на Дніпрі. У неї було всього одна турбіна, облаштована в ста метрах від берега на самому порозі. Дерев’яний місток з’єднував її з водяним млином ближче до берега. Використовуючи силу спадної води, турбіна давала 36 кіловат електроенергії. Але цього було достатньо для лісопильного заводу і сукновальні. Ця гідроелектростанція на Дніпрі служила правдою жителям і після ліквідації панського маєтку. Вона пережила революцію и громадянську війну. Останній її власник - колгосп "Шлях до комунізму", створений в 1930 р. Після запуску Дніпровської ГЕС в Запоріжжі в 1932 р. стара електростанція в Чаплях виявилась непотрібною і була розібрана.

                           

                           

VI. РЕВОЛЮЦІЙНІ ПЕРИПЕТІЇ. ІСТОРІЯ СЕЛА В ХХ СТОЛІТТІ

                               

Перед революцією 1917 р. Чаплі нараховували вже 600 дворів і близько 3000 мешканців. Проте через бурхливий розвиток Катеринослава і лівобережних селищ - Амура і Нижньодніпровська - господарство Ігрені й Чаплів занепало. Серед населення слобід росте незадоволення, вони перестають підкорятися управлінцям. Весною 1918 р. мешканці Чаплів вигнали панських управлінців і створили свою комісію з управлення землями та майном Ворнцових-Дашкових. Проте уряд гетьмана Скоропадського декларувало повернення маєтків панам та за допомогою австро-германських військ придушувало спроби націоналізації, в том числі й в Чаплях. І сьогодні в центрі Чаплів зберігся незвичний пам’ятник 1918 р. - гранітне дерево з обрубаними гілками. На ньому надпис - "Здесь отдыхают три товарища, погибшие 19 мая 1918 г. от гетмано-австро-германской орды. Н.И. Ярушевский - 42 года, Ф.В. Кожевник - 32 года, И.Я. Безрукавый - 42 года". Це були одними з лідерів народних виступів в Чаплях та інших селах району. В січні 1919 р. село зайняли підрозділи відомого червоного командира Павла Дибенко.

                                   

Після революції населення Чаплей швидко заселяє панські й церковні землі на схід від Шиянки. Так виникли сучасні Нові Чаплі. За даними "Описания населенных мест Екатеринославской губернии на 1 января 1925 г.", в Чаплях було 605 господарств. Населення села складало: чоловіків - 1212, жінок - 1404, обох статей 2616 мешканців. У селі щороку збирався один ярмарок - Покровський (1 жовтня). Була 1 олійня, 1 кузня, 1 школа радвиху (радянського виховання) та 1 амбулаторія.

                               

Під час Великої Вітчизняної війни територія острову та селища Чаплі стала важливим плацдармом для форсування Дніпра та звільнення Дніпропетровська. В Нових Чаплях знаходяться могили воїнів Червоної Армії, загиблим у жорстоких боях 1943 року і пам’ятник жителям села, загиблим у Великій Вітчизняній війні (1975 р.).

                             

До початку будівництва Придніпровської ГРЕС (1952 р.) поселення розташовувалося по обидва береги Шиянки на березі Дніпра. У зв’язку з будівництвом ГРЕС пролив Шиянка було засипано. Острів Чаплі став напівостровом, а пролив - широким рукавом Дніпра, заводдю. Незабаром Чаплі перетворились на окраїну нового міста - Придніпровська і разом з ним увійшли до складу дніпровського мегаполісу. З утворенням 6 квітня 1977 р. Самарського району Чаплі включено в його територію.

                                

                               

VII. БАТЬКІВЩИНА КЛАСИКА

                              

В Чаплях в 1901 р. народився Валеріан Підмогильний (1901 - 1937) - один з найвидатніших українських письменників 1920 - 1930-х рр. Він навчався в реальному училищі Катеринослава, після його закінчення займався викладацькою діяльністю. Згодом працював редактором видавництва "Книгоспілка", редагував київський журнал "Життя і революція". У 1920 р. вийшов перша збірка його творів. А головним твором майстра стали "Вир революції", "Проблема хліба", роман "Місто" та інші. Підмогильний відомий і як видатний перекладач на українську мову творів світових класиків: М. Гоголя, А. Чехова, а також "Кандид", "Батько Горіо" Бальзака, "Любий друг" Мопассана, твори А. Доде, А. Франса та інших видатних авторів. В 1930-х рр. В. Підмогильного було репресовано.

                               

Неодноразово національно-культурні організації підіймали питання про увічнення пам’яті Валеріана Підмогильного, але це питання так и лишається відкритим. Проте варто зазначити, що в Дніпропетровську є вулиця В. Підмогильного - в Бабушкинському районі, біля селища Мирний. На його ж батьківщині, в Чаплях, вулиці мають достатньо екзотичні назви, наприклад, "Крейсера "Аврора".

                        

                           

VIII. НЕКРОПОЛЬ В СТАРИХ ЧАПЛЯХ

                           

Сьогодні Чаплі поділяються на Старі й Нові. Нові Чаплі - східна низинна частина лівобережжя за затокою Шиянки. Старі Чаплі - забудова на захід від берега Шиянки до вулиці Кольської. Тут зберігся до наших днів унікальний для сучасного Дніпропетровська об’єкт - сільське кладовище кінця XIX - першої половини ХХ ст. з десятками пам’ятників різного ступеня збереженості. Три тижні тому на цьому кладовищі, автор цієї статті нарахував більше трьох десятків повністю збережених надгробків і стільки ж частково втрачених.

Пам’ятники - це кам’яні споруди в вигляді зрізаної піраміди з масивним кам’яним хрестом нагорі. Всі хрести виконано в характерній для XIX - ХХ століть стилі - "зрізане дерево". Надписи на багатьох пам’ятниках збереглись, бо не були прикріплені на табличках, а викарбувані на самому пам’ятникові. До речі, така кількість кам’яних пам’ятників, доводить майстерність чаплинських каменярів - на межі XIX - ХХ століть в маєтку графа Воронцова-Дашкова налічувалося дві каменоломні.

Найстарша могила датована 1822 р. - "майора и кавалера Осипа Яковлевича Дедалке", за переказами місцевих жителів, учасника Бородінської битви 1812 р. Більша частина пам’ятників датується 1890-ми - 1920-ми рр. Судячи з надписів, тут лежать й жертви революційних подій, голодоморів, війн. На одному з хрестів викарбовано такий надпис: "Сыну Мученику Николаю Климову Тропа к твоей могиле Пока я жив не заростет Но память о тебе со мною не умрет Умер 25 августа 1918 г.". І дійсно, цей пам’ятник і сьогодні перебуває в дуже гарному стані. В одному кутку кладовища насипано пагорб над могилою декількох десятків солдат Червоної Армії, загиблих в 1943 р., це місце позначено гранітною дошкою.

                         

Некрополь в Чаплях викликає особливе зацікавлення, оскільки в межах сучасного Дніпропетровська більше не збереглось таких комплексів. Всі без винятку некрополі Старого Катеринослава безжально знищено в 20-60-х роках ХХ століття, на їх місці - стадіони, парки, житлові будинки, промислові об’єкти. Тому особливо приємно зазначити, що багато з могил майже столітньої давнини в Чаплях доглянуті, покладено квіти, вінки. Значить, живі родичі захованих тут і реальна спадковість життя тут не перервалась.

                        

                            

IX.СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ

                             

Сучасні проблеми розвитку поселення Чаплі подібні до проблем інших поселень, адміністративно приєднаних до складу Дніпропетровська (Кам’янка, Березанівка, Таромське та інші), але на справді вони живуть своїм життям, зберігають риси патріархальності. Підтоплення, водо- та газопостачання, удосконалення інфраструктури, транспортного сполучення з іншими районами міста та інші. Список цей можна продовжувати… В переліку районних проблем зазначається і друга черга водопостачання ж/м Чаплі, і водозниження ж/м Чаплі плюс захист від підтоплення шляхом реконструкції зливної мережі. Радує те, що міська влада намагається вирішити деякі нагальні питання. 10 вересня 2004 р. в селищі Чаплі відкралась нова поліклініка сімейного типу. Це - третя за останні два роки амбулаторія, котру міська влада відкрила згідно програми міського голови Івана Куліченко з облаштування окраїн. Поліклініка буде обслуговувати 7 200 дорослого й 1 500 дитячого населення селища Чаплі. Тут буде приймати терапевт, педіатр, гінеколог і стоматолог.

                         

Неподалік від Чаплей відкриваються мальовничі панорами затоки Шиянки (місцями береги вже починають обростати особняками) и ріки Дніпро. Якщо правильно використовувати можливості цієї території, то колишня графська економія може стати центром котеджного будівництва і важливим екскурсійним об’єктом.

Автор дякує Данилу Кузьміну и Світлані Лучковській за допомогу в підготовці цієї статті.

                       

                             
Максим Кавун.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv