Дивень — обрядовий хліб, аналогічний за своїм ритуальним призначенням колачеві.
Його виробляли найчастіше з плетінки втроє чи вчетверо, а потім її краї з'єднували, щоб утворилося замкнене коло.

Дивень прикрашали очеретинками чи плодовими гілочками, обплетеними тістом, а зверху чіпляли квітку з жита, калини, квітів (живих або штучних).
Цей хліб здебільшого характерний для Півдня, частково — Полтавщини й Слобожанщини.
У деяких районах для Дивня взагалі не випікали хлібинку, а обмежувалися гілочками, запеченими на спеціальних рогачиках і прикрашеними стрічками, квітами, колоссям, калиною, барвінком.
Через Дивень молода дивилася на молодого, звідки, очевидно, й походить його назва.
Коли печуть Дивень, загадують, яке буде у молодих майбутнє подружнє життя. Якщо Дивень удається, то й життя має бути щасливим.
Садячи його у піч, примовляють:

Світи, жар, у печі ясно,
печись, дивень, красно:
гостям — на велике диво, молодим — на щастя,
на долю, на свою родину.
Печись, дивень, не схились, не пригори,
молодім серця та й не зсуши!
diven_clip_image001.jpg 

Дивень