На весіллях, крім короваю, пекли й інше печиво, серед якого Колач посідав не останнє місце.
Виготовляли його із вчиненого тіста, як правило, плетеним з трьох-чотирьох качалочок.

Колачі були завернуті у великий овал, нерідко з діркою посередині.
Робили й маленькі Колачі розміром з кулак.
На півдні Поділля, Буковині, у Карпатах Колачі виконували функцію короваю, і їх там випікали багато — для обдарування на застіллі, для почесних батьків, для обміну між родами, для даровизни тощо.
У тих районах, де випікали коровай, Колачі мали допоміжні, менш престижні функції: ними обмінювалися роди, маленькими Колачами запрошували на весілля; великі дарували на перезві.
Аналогічні функції на Півдні виконував дивень, на Поліссі — верч, на Полтавщині та Слобожанщині — лежень. На Херсонщині молода крізь дірку в Колачі дивилася на молодого, коли він приходив забирати її до себе.
Колачі пекли і на хрестини (Поділля, Карпати), на Паску та Різдво.