Institute Ukrainiky

Main menu

Карта проїзду

 

Не лиш свята, але й будні нашого народу були позначені великою достойністю та пошаною до всіх і всього, що його слід шанувати. Попри всі недостатки наших селян, відома й замітна чистота й охайність їх хат та краса їх навіть скромної обстановки.

Приміщування святих образів на почесному місці в хаті, на покутті та прикрашування їх рушниками, квітами, "голубами", відразу вказувало на глибоку побожність господарів.

Хто входив у хату, в першу чергу "покланявся святим образам". Та й привіти поміж людьми, при зустрічі і відході, були врочисті та повні пошани до людей: "Гість в дім — Бог в дім! Милості просимо — сідайте! Не погордіть нашим хлібом-сіллю!" — "Ідіть з Богом та нас не забувайте!" А на дорозі здоровилося кожного, навіть чужого, прохожого привітом: "Слава Ісусу Христу", з відповіддю "Слава на віки". Коли ж зустрічали кого при роботі, особливо при жнивах, привіт був: "Дай Боже щастя", з відповіддю "Дай Боже і вам". Споживання кожної щоденної їжі при родинному столі було започатковане цілим обрядом запросин, бажання "смачного" і закінчене подякою Богові й господині. Всі ці звичаї вказували на високу культуру нашого народу, а через те й високий рівень його між людських взаємин. Ніщо не зможе нас зберегти краще, ніж плекання цих гарних, сповнених символіки звичаїв у наших родинах та товариських колах і їх дбайливе передавання наступним поколінням.

Маємо свідчення, що навіть наші в'язні в совєтських концентраційних таборах притримувалися відкрито наших народних звичаїв і цим збуджували подив та пошану своїх спів в’язнів.

Знаємо теж, що в Україні сьогоднішні свідомі українці, звичайно люди високоосвічені, не зважаючи на переслідування, плекають наші старовинні звичаї. Відома світлина спільної коляди чільних представників наших дисидентів. Леопольд Ященко зі своїм хором "Гомін" старався увести в життя обрядові пісні, українські святкування і звичаї. Це видалося "небезпечним" владі і... хор розв'язали. Щораз частіші бувають спонтанні святкування старих народних свят, Коляди, Купала тощо. А що віри в Бога, найприкметнішої нашому народові, ніхто й ніяк убити не зможе, на це маємо недостатком доказів, згадуючи хоч би творчість таких визначних наших письменників, як Олесь Бердник, Ігор Калинець, Микола Руденко, які народилися й виховалися в більшовицькому режимі.

Стародавні українські звичаї настільки гарні, змістовні й надто дорогі нам, щоб могли заникнути. Щораз нові покоління перебирають їх за свої і, практикуючи їх, продовжують і розвивають найкращі традиції нашого народу. Мистці черпають із них натхнення, а діти вчаться поважати й подивляти в них скарби духу свого народу.

Небезпека тільки в тому, що ми можемо втратити зв'язок із цим джерелом нашої духовності. Тому й про це мова, пригадка, щоб цього не сталося. Особливо жінка-мати в родині покликана зберігати все духовне добро, яке передали нам наші предки. Тим нашим Матерям, що свідомі свого великого обов'язку, присвячую цю скромну працю.

Леся Храплива-Щур

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv