Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Доброго ранку ,моє рідне село жовте! П’ятихатського району. Як же душевно співається в пісні, які вірні слова підібрав поет, аж сльози бринять як слухаю вашу передачу. Дуже, дуже зворушливо прикрашає передачу своїми піснями наша незабутня Раїса Кириченко.

Висиха душі криниця.
І життя як не було.
Якщо, раз чи два на місяць
Не поїду у село.

Вам, Валентино Олександрівно, щира подяка, що два рази на тиждень, а тепер і в неділю нагадуєте про рідне село, про голубі ранки з росою, про стежки обрамлені споришем, про садочок і колодязь викопаний гуртом в минулому столітті і саме на тому самому місці де був викопаний двома моїми дядьками Данилом і Миколою Грищенками. Колодязь був глибокий, вода в ньому була чиста та холодна, особливо літом, тож приходили по воду десять дворів з одного кінця і стільки ж з другого.

Колодязь закривався кришкою. Добра була вода – розповідали бабусі, особливо чи змить голову, то волосся м’яке і пишне. Брали воду для купелі, просили принести водички і хворі , а люди, що приїжджали в лікарню та набирали в посуду, що завезти воду в друге село. Не тільки доброю водою славилось наше село, восьма сотня, а які були огороди, чого там тільки  не росло. Жіночки одна перед одною старалися прикрасити огород і квітами – чорнобривці росли до пояса, мак цвів, при легкому вітерці казалось, що димок над грядкою та ні в кого навіть в думці не було примінити мак на що інше, як не на пиріжки, або кутю!

Як же люди самі себе обікрали, не має красоти не стало смакоти.

Хочеться сказати за майстринь випічки хліба, приготування страви. Я знаю, що багато людей слухають цю передачу і знаю, що пам’ятають цих прекрасних  жінок, що пекли і варили страву на весіллях, хрестинах, обжинках ну і звичайно ж на похоронах, щоб люди вже поїли, добрим словом небіжчика згадали, а Господь все поставить перед душею.

Марія Йохименко   Грищенко багато років  пекла хліб в колгоспі. Хлібини були такі, що в піч посяде, а з печі через чемості не витягнеш. Хліб пухкий аж дзвенить. Дякували їй і трактористи, люди, що працювали в полі і харчувалися. Вдячні були і студенти, що в ті часи працювали на уборці буряка і картоплі.

Моторона Івановна Шиба теж випікала хліб з пахощами. Хліб з насінням кропу, зверху помаже пряженим молоком то полюбляли її хліб уполномочені з району. А вже на весіллях чого тільки не готували, а під кінець киселі готували такі, що хотілося і казан пошкребти. Тож дівчат з восьмої сотні розхватували хлопці з других сотень і сил за дружин, бо знали, що ніколи не ляже спати голодний, а ранком ситим піде  на роботу. Маючи картоплину і жменю муки приготує дружина дві страви. Тож і шанували своїх дружин, кохали, а в коханні і дітки роджались гарні і розумні.

Коли приїжджаю в село то так приємно почути, що люди пам’ятають мою маму, що пекла хліб і варила страву дуже добру, без мівіни, а запах такий був, що наче там троє курей варилось, а капусняк який!!! По цій страві судили вдалося весілля чи ні. Узвар це не те підфарбоване в пляшці, ним не тільки запивали, узваром лічили шлунок, лився річкою на столах тому і п’яних не було на всіх заходах. А узвар був з груш, груша це була  мати і сестра і нагодує і заховає тебе у своїх вітах від битливої корівки і від шолопленого гусака, що наскакує на тебе, бо ж гуска висиджує дітей, а я що винувата, от і спасаєшся на груші, з котом навипередки, а мине небезпека – злазиш та от лихо – зачепилася платтячком і сльози, а що б ти пропав! Гусак!

В одній з передач слухала як жіночка розповідала про Зелений Яр. Жили там наші родичі, часто я там гостювала, то таку красу бачила, особливо як цвітуть садки. Господарство було показове – ухожені були двори, хатки були під соломою, та прикрашені двори садком і квітами, ну вилите тобі «немов би писанка село». Люди були веселі,  доброзичливі, подільчиві. Зайдеш у двір то стараються пригостити, чи балабушкою тільки що з печі, чи кухликом молока з погреба. Згадую ті часи, розповідаю своїм внукам, то і  казки не треба. Жили, росли не в розкоші, та ніхто ніколи не ображав , не скуб за вуха,  допомагали сусіди, коли що було потрібно, чи соломи привезти, чи хату покрить вдові, чи шибку вставить , чи відро витягти з колодязя як зірветься, оце були такі проблеми, та село учило нас як жити треба між людьми. Село учило мудрості , попрацюєш літом – добре спатимеш взимку. Хто народився і виріс в селі ніколи його не забуде. Віддячували своєю працею учителі, лікарі, агрономи, електрики, голови колгоспів, фармацевти, працювали і на радіо, будували і міста. Шкода, що не було космонавта в нашому селі. В держадміністрації  працює наш земляк з с. Жовте Медвечук Володимир, тільки шкода, що мову призабув: говорить по-руські с жовтянським акцентом. Село всім все вибачає – приїжджайте частіше в село, щоб люди вас пам’ятали.

У мене є внук. Ходить до школи. Невістка моя з Урала м.Єманджелівськ. Як вона старається вивчити українську мову. Має успіхи. Та простіше їй говорити російською, а розуміє добре українську. Внук навчається в україномовній школі, успішно. тому я не розумію тих людей, що жили до 20 років в селі,  потім їм стає якось «удобней говорить по русски».

У внука був урок на тему «Голодомор на селі». Потрібно було розповісти про хліб. Розповіла йому про блокадний хліб, а потім склався вірш:

На свете я видела хлеба немало
Хозяйка его из печи вынимала,
И клала на стол, осеняя крестом
И хлеб отдыхал, покрытый холстом.

А в горнице пахло так сильно и сладко,
Хлеб грозным казался как имя отца,
За трапезой его без остатка,
Ни крохи, ни кромки, ломоть до конца.

На свете я видела хлеба не много
Его выдавали так скупо, так строго
Его запивали крутым кипятком,,
Его называли не хлебом, - пайком.

С мякиной, трухой, со жмыхом, отрубями
Он все же казался дороже всего
И женщины часто так тяжко вздыхали,
Когда на кусочки делили его.

На свете я видела хлеба разливы!
В полях, бункерах, элеваторах, нивах!
Он золотом лился, рекою бежал,
Горой на токах колхозных лежал.

Но если увижу кусок в небреженье
В грязи придорожной у подножной пыли,
То самое первое сердца движенье
Поднять и спасти это чудо земли.

З повагою Світлана Кулініч.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 109 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист