Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Добрий день, шановні працівники обласного радіо! Хочу розповісти Вам про своє рідне село. Є в П’ятихатському району станція «Жовті води», а пристанційне селище «Мирне» - така назва в цьому селищі стала уже після війни.

Невеличке селище поражало своєю красою – це вишневі сади, ми з матір’ю приїхала туди в 1941 році до бабусі, але попали тільки на її похорон. Чужі люди прийняли нас як рідних і допомагали хто чим може. З тих пір до цього часу не можу не згадати та село, а рядом село Красна воля, школа була тільки в Красній волі одна на два села, за Красною волею починалися землі Радгоспу «Зелений Яр».  Ці чудові три села майже нерозривно поєднувались, адже майже всі мешканці села Красна воля і Жовті Води працювали в радгоспі Зелений Яр. Влітку всі свята святкували біля ставків «Зеленого Яру» славилися на увесь Радянський союз. Усі роки війни ми проживали, можна сказать, втрьох цих селах, підлітки, домохозяйки, ретельно обробляли яблуневі сади, а також  свої вишневі сади, навіть німці у садах не ставили свою воєнну техніку, нічого не було понівеченого, може вони берегли це для себе, але все збереглось. Наші війська, коли проходили через наші села, порожались красою і людьми, які незважаючи на війну обробляли і зберігали чудову красу. Навіть в якійсь військовій газеті потім була надрукована стаття про красу цього краю , а також вірш, який я пам’ятаю до цього часу, може не увесь, мені було тоді 7 років, але напишу що пам’ятаю:

«Въётся хмель да по красной калине,
Словно знамя шумит на ветру,
Спит мой друг на родной Украине
Под калиной в «Зелёном яру».
Был мой друг настоящим солдатом,
Шёл в атаку всегда впереди,
Но вблизи разорвалась граната
И осколки остались в груди.
Чуя друг мой близкую кончину,
Он промолвил: «Друзья, как умру,
Положите меня под калиной
Схороните в «Зелёном Яру».
А народ бережёт как святыню
Ту могилу в «Зелёном Яру»
И над ней теперь горлычки кружат
И бессмертно поют соловьи.»

Мало залишилось краси в моїх рідних селах, покинуті хати, бур’яни, але я буваю там часто, бо маю садибу там і також ще дехто живий з мешканців, з якими проходило дитинство, та незважаючи на все, як чудово посидіти чи біля ставка, чи просто в затінку дерев, все дихає таким рідним і дорогим, а також додає сили і енергії.

З повагою Ліневська Світлана Кирилівна

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 132 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист