Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Історія с.Бабайківка Ми разом з бібліотекаркою села створили книгу «Іцсторія с.Бабайківка» на 200 сторінок. Вона являє зха змістом історико-ілюстративний вид з тематичними часовими розділами. Я більш поважаю книгу, де поєднані історії, проза й лірика  - усього в міру. Так доступніше все виглядає для простого читача. Книга має назву: «Бабайківка – перлина Приорілля.» Моя мрія – видати дану брошуру. Хочеться лишити по собі гарний слід на землі.На мою думку, корисна праця й життя серед природи – здорового плідного життя людини. У нас в Бабайківці усі пишуть і читають прозу й лірику. Колишні наші випускники тепер пишуть. Моня В.С. з Санкт-Петербургу був військовим. Плахотнік А.П. написав 4 книги. Він працював на Кубі інженером по закінченню ДХТІ і вже 10 років пише про дружбу народів СРСР та Куби. Також видала книжки учениця Мацак АМ., вчителька Плакуща Л. та її дочка Наталя видали 4 збірки поезії. Поезія багатьох учнів друкується в газетах : Качелій Марина, Тимченко Катя, Токар Артем, Хорольська Аня та інші.Це дякуючи вчителям української мови та літератури О.Е.Альохіній та Л.А.Плакущій (яка веде гурток «Вулик»)учні пишуть вірші (частина учнів тепер навчається в академіях та вузах). Пишуть про шкільні роки, про рідне село.Я люблю свою рідну мову та село – це в мене з материнським молоком, а душа й серце виховані та збагачені рідною землею, матінкою природою – колискою дитинства. Бачу добро в праці, хороших людях, чарівній природі. Люблю ходити в ліс за грибами, посидіти на куртому березі річки Орілі та порибалити. Любов до природи треба в собі виховувати- це запорука здоров’я. Самовиховання, контакт з природою і праця, турбота про наступне покоління – це моє кредо.Козаки не могли жити без церкви.  Помолиться Богу за козачку та випити чарку за козацьку родину, за вільну Україну.Погляньте на Бабайківський Миколаївський храм. Посвячення його відбулося 18 березня 1898 року (коли народилась моя мама, збирали кошти на його посвячення. Дзвони відливали за селом). Збирались  люди і кидали  монети мідні, срібляні, а  хто й золоті. Найбільший дзвін мав особливий голос «баритону»  та чути било  його за 10 км.Коли дзвонили в дзвін, то в легенях вникало дрижання повітря і це викликало в людини особливе почуття тривоги.У вересні 1936 року у 4 години дня обірвали обшивку дошок – всі стояки були підпиляні. Вони рухнули на велике дерево та розтрощили у щепки. Пилюка закрила сонце.Еще раніше з храму зняли хрести. Пам’ятку про храм залишив син попа Віталія Волошина, який за 1,5 рока намалював храм олівцем. І тепер цієї  малюнок зберігається як реліквія.Висилаю Вам матеріал про Бабайківської церкви. Ось вирізка з районої газети «Приорільська правда».29.04.09  М.С. Нездійминога Приорільські вечориДень кінчається – На Приорілля вечір насувається.Закохані пари, коло річки, - На Діброві  зустрічаються.Місяць із-за хмари випливаєСоловей у гаю, на калині, Пісню-трель витинає, - Приорільську молодь звеселяє.Пісня за піснею про кохання лунаєМолодь після трудового дня відпочиває,А музика грає-граєМолодь у танок закликає.Соловей на  калині тьох та тьох – Серця закоханих в унісон, тьох та тьохПісля спекотного дня і природа спочиває,Своєю чарівністю  і ароматом пригощає.На Приоріллі вже й ніченька спадаєМісяченько за хмару ліниво запливаєПісні й музики повільно стихаютьМолоді закохані, неохоче Діброву залишають.І місяченько з-за хмари, весело випливаєМолодь пісню «Приорільські вечори»Дружно, весело співає.Юнак Кохану дівчину додому проводжає.Ой, краю мій краю,Приорільський раю!Я тебе люблю й оберігаю – Бо кращого за тебе не знаю! М.С. Нездійминога – краєзнавець,с.Бабайківки, 2009 р.   
  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті один гість та відсутні користувачі

Відкритий лист