Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Дозвілля селянської молоді в селі Бабайківці
День йде на спочинок. Естафету приймає вечір. Закохані юнаки і дівчата впоравшись з домашніми селянськими справами готуються як хто може, поспішають на «клинець» - облюбоване місце для зустрічі.

«Клинець» - місце перетину кількох сільських вулиць.

Дівчата «чепорухи» підводять брови фарбою з сажі, підрум'янюють щічки фарбою з буряка «бордо» або вишні. Одягають вишиванки, готують «сюрпризи» для хлопців, а хлопці провіряють музичні інструменти і теж готують сюрпризи для коханих. Потім згукуються і більша частина вулиці прямує на «клинець». Звичайно дівчата приходять першими. Вони розмовляють, лускають насіння. А от і хлопці не забарилися. Хто з гармошкою, хто з скрипкою чи сопілкою, незабули і про барабанчик з дзвіночками. Декотрі приховали і квіти для коханої. Старші хлопці гуляння провіряють чи не прибули хлопці з іншої вулиці, а то й з іншого села. Вони вимагають від новачків і чужаків вступні: пляшку самогону, а то й пісню чи танок.

     

Трохи вгамувавшись починає сміливець гуканням: «тю-тю-тб!» та так, що його було чути на все село, а то й сусіднє. Тюкаючи хлопець швидко обкручується на одній нозі, щоб звук поширився навкруги. Далі лунають пісні: «А в городі верба», «Ти ж мене підманула», «Ой не світи місяченьку», пісні про кохання.

           

Звичайно крім українських народних пісень виконували різні, навіть російські, це залежало від погоди і від настрою гурту.

Далі включаються троїсті музики: тут і прибаутки, дівчата і хлопці парами і по одинці йдуть в танок: український гопак, полька, краков'як, зрідка вальс чи танго. Немає спокою собакам, бо по селу чути сміх, гамір. Годинників тоді не було, а час визначали по зорях на небі, а то й треті півні співали час або церковний сторож відбивав час ударами в колокол.

        

Нагулявшись розходяться по домівках, а закохані пари залишали клинець потайки в невідомому напрямі.

«Запізнілі» заручені дівки й парубки більше зустрічалися неподалік від домівки під вербою в городі, під коморою на лавочці або садибі в заростях чагарників. Так спокійніше. А то у «дівочих світлицях», вони були майже у кожної дівки.

                

Це гуляння селянської молоді весною, влітку, а в осінню негоду чи в зимові морози збиралися на вечорниці. Домовлялися з господинею де не було дітей і приміщення відповідало збору. На вечорницях окрім того, що молодь веселилась ще й виконували за селянським звичаєм роботи: пряли нитки з конопель, а частіше гаптували рушники, вишиванки, інші роботи. Інколи готували страви: галушки, куліш, вареники, чай на гілочках вишні, Пригощались. Пригощали й господиню, співаючи частівки.

               

Тепер дозвілля молоді проводять в клубі на дискотеці. Якщо він і працює.

   

Старожил села, М.С. Нездійминога, с. Бабайківка, 2009 рік.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 124 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист