Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

ПАМ'ЯТЬ

Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів

Поки ми живі і пам'ятаємо, що таке фашизм з усіма його злодіяннями, вшановуємо пам'ять тих 11 млн. в'язнів (з 19 млн., що прийшли крізь це пекло) не витримали звірячого знущання, голоду, холоду, непосильної праці, загинули і згоріли в крематоріях. А як вони чекали світлого дня Перемоги! Все робили, щоб наблизити його і зустрічі з рідними, близькими на рідній землі. Та доля розпорядилася так, що їхній прах (попіл) розсіяно на проклятій чужій землі. Вічна пам'ять вам, великомученики, а живим - доброго здоров'я і всіх земних благ!

Весна 1945-го. Концтабір Барт. Радянські війська та союзники наближалися до фашистського логова - Берліна. Бомбардувальники робили своє діло. Рев сирен майже без перерви оповіщає про повітряну тривогу та відбій. Есесівці, ніби з жалю до нас, озвірілі, з собаками, дубинками й автоматами вривалися в блоки і гнали з трьох поверхів по східцях немічних, напівживих в'язнів. Жахливе тут діялося. На східцях лежали мертві і ще живі, а по них гнали же у підвал - бомбосховище.

У Барті не було крематорію, а трупи збирали у цинкові ящики на шість в'язнів і відправляли в ближній концтабір Равенсбрук. У підвалі стояли ці труни, доки не заповнювали їх. Хто вже не міг підніматися по східцях, лягали в них поряд з мерцями, якщо були ще вільні місця, щоб перебувати до наступної тривоги. Я теж кілька разів вдавався до таких хитрощів.

Декотрі застосовували інший спосіб спасіння від мук - повішення на водонапірних трубах. Під час тривоги світло вимикали. Есесівці стояли на вході і в темряві нічого не біло видно. У фашистів не було ніякого почуття до нас, окрім зла. Я повік не забуду холодних, смердючих пересипаних вапном трупів.

Від голодної людини чуєш: оце б і собаку з'їв. У концтаборі Барт мені це довелося спостерігати в дійсності. Есесівець кинув через огорожу собаку, що потрапила під напругу. В'язні накинулися на неї, мов риби піранії і в одну мить на цьому місці лишилися кістки та вовна. Я не встиг потрапити на цю трапезу. Есесівці тільки реготали. За два роки ув'язнення ми не тільки забули про смак м'яса, а й яке воно на вигляд. Затее на все життя запам'яталась баланда з шпинату та брюкви.

Одного разу якось я завернув за тильну сторону бараку і побачив жахливу картину. Під стіною сидів мій односельчанин Григорій Солоха. Не людина, а скелет, обтягнений шкірою, та ще й сліпий на одне око. З піднятими догори руками він щось бурмотів. Я здогадався, що у бога просить порятунку та їсти. Це слово я добре чув. Обізвався до нього, але він мене вже не впізнав. І чим я мін йому в цьому пеклі допомогти?! На другий день відправили його в крематорій.

Невеликому мужчині та ще й худорлявому легше перенести голод, ніж рослому. Односельці добре знають Трохима Галія, механізатора з Кушівки. Це дуб-чолов'яга. А в концтаборі він був першим надто опух. Тіло його стало синє, аж чорне, з великими ранами. Ноги не вміщалися в холоші штанів, і я з Степаном Акіншевим з трудом порозривав йому полегшити страждання. Та це не врятувало йому життя. Життя кожного тут залежало від нелюдської витривалості. Хай нікому й ніколи не доведеться таке пережити. Я вижив, а кати одержали по заслузі. Люди, будьте пильні! Пам'ятайте про підступність фашистських нацистів.

М. НЕЗДІЙМИНОГА,

колишній в'язень

фашистських концтаборів

Маутхаузен, Бухенвальд, Барт.

с. Бабайківка.

Скорботна дата

ТРАГЕДІЯ XX СТОЛІТТЯ

Учорашній день - 11 квітня - відзначається у світі як Міжнародний день визволення вязнів фашистських концтаборів. З перших днів свого перебування в німецьких концтаборах я зрозумів, як фашистський режим нелюдськими знущаннями робить людей покірними рабами. У концтаборі Маутхаузен (Австрія) перекладач, знайомлячи в'язнів з режимом і законами, наголосив:

- Ви, політв'язні-атифашисти, є запеклими ворогами німецького народу. Вас загнали за оцю огорожу від високою напругою не для відгодівлі і розваг, а для поступового знищення голодом, холодом, хворобами, фізичними тортурами! Виходу на волю звідси не чекайте! Життя кожного з вас залежить від витривалості та дотримання табірного режиму. Кожному - своє! Охорона тут надійна, на 10 в'язнів - один есесівець з вівчаркою. Кожен в'язень-смертник, з'явившись за цією огорожею, становить для німецького населення значно більшу загрозу, аніж сотня озброєних солдат на фронті. Втікач негайно буде знищений або закинутий в інший концтабір.

Ось так два роки довелося конати у фашистському пеклі. Політв'язнів в одному концтаборі довго не тримали, мені довелось побувати в чотирьох. Як тільки людина може витримати все це... Окрім цього, було різне психологічне знущання. В таборі Бухенвальд, який був під контролем Міжнародної організації Червоного Хреста ,я запитав, чому нам немає допомоги від цієї організації, і почув: "СРСР не э членом цієї організації. Сталін заявив, що мої люди б'ються з ворогами на фронтах, а ті - зрадники Батьківщини". Уявляєте, що можна було чекати після звільнення звідси?

А ось ще про злодіяння фашистів. Тижнів через два після прибуття в Маутхаузен якраз на Покрову всіх вязнів зганяють на лобне місце, де стояло до десятка шибенець. Есесівці з вівчарками виводять сім в'язнів-смертників, заганяють на ешафоти, дають змогу висловити останнє прохання - до Бога про помилування. Та ми почули на різних мовах прокляття фашизму і заклики до боротьби. Це були французи, німці, югослави і один росіянин. на їхні голови наділи мішки і петлі, вибили ешафоти-ящики... В'язні зняли головні убори і заспівали: "Повстаньте, гнані і голодні..."

Ось так з дня на день, з року в рік фашисти здійснювали свої плани. У їхніх катівнях з 18 млн. в'язнів не діждали світлого дня визволення близько 11 млн. чоловік. З наближенням фронту ми передавали з уст в уста ці новини, звістки про наближення перемоги і заклики до згуртовування та самовизволення за прикладом бухенвальдовців. Перемога народів у цій війні прийшла, фашизм знищено. Кати отримали по заслугах. Нехай ця трагедія століття більше не повториться. Про це мусить знати молоде покоління, мусить дбати про мир на планеті. Не забувайте про переможців - ветеранів війни. Низький уклін їм і слава. А тим, хто загинув на фронтах і фашистських катівнях, вічна пам'ять.

М. НЕЗДІЙМИНОГА,

колишній в'язень

фашистських концтаборів

Маутхаузен, Бухенвальд, Барт.

с. Бабайківка.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 29 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист