Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Перше знайомство з містом

Літо 1929 рік. З сіна нав'язали маленьких снопиків, скільки їх - я ще не вмів порахувати. Охайно вклали на воза, добре ув'язали мотузками, в клунок взяли харчів. І рано вирушили до міста - на базар. Батько в сінові зробив мені ямку - гніздечко. В якому я влаштувався спати. Виїхавши за  

Прядивку вже і сонце зійшло. Батько правив кіньми. Дорога була незнайома, багато глибоких вибоїв, ярів і косогорів. Минули Чаплинку, за селом зупинилися на перепочинок. Випрягли коней. Напоїли водою з озерця і погодували і самі трохи підснідали сухим пайком. Десь через півтори години поїхали далі. Сонце хилилося до заходу. Проїхали Кам'янку - передмісце. Незабаром і міст через Дніпро, а там і Катеринослав-Дніпропетровськ. Батько хвилювався, що коні молоді, можуть злякатися трамвая, що рухався поряд з підводою. Та хвилювання були марними. Лошати мабуть підморилися і не реагували на незвичайну обстановку. Одначе батько вів їх за вуздечку. Провулками і завулками поїхали ночувати на Кайдаки (Кодаки). Там був деревообробний завод, на якому працював наш сусід. Зупинилися під великим дощатим забором. Повечерявши добре, бо не обідали, батько влаштував мене спати до земляка, а сам лишився за сторожа коло воза. Ранком батько розповів, як кілька разів приходили крадії (вурки), вимагали грошей. Батько відмовлявся, бо ще не вторував їх. Вони кілька разів навідувалися до батька покурити.

               

Рано запрягли коней і поїхали на базар - Озерку. Сіно швидко розпродали. Батько купив декілька пар старого взуття. Він же сам швець, сапожник, полагодить аби дешевше. Сунув вузлик з гостинцями в чобіт. Поки торгували коні відпочили. Напоїли їх з фонтану. Батько один клунок з покупкою поклав під себе, а другий - мені на схови. Наказав мені не ловити гав, бо вурків тут повно. Поїхали тим же шляхом. Переїхали міст. Ось явились брудні, пошарпані хлопці - вурки, вони намагалися злізти на воза, щоб ухопити щось. Батько грозив на них батогом. Обійшлося все добре. Виїхали за місто, повернули на Заломи. Почав моросити дощ. Дорогу розвезло. Спершу був пісок, а потім чорнозем і солонець. Мов смола липла до коліс. Заліпило спиці коліс грязюкою. Я вів коней за віжки, а батько, кульгаючи з дрючком, очищав колеса від грязюки. Так з труднощами надвечір ледь добралися в Чаплинку. Мене влаштував батько до хати на нічліг, а сам лишився стерегти коней. Бо тут у чаплинських ярах цигани, чи інша банда, вночі все забирали. Були випадки, що і хазяїна вбивали, коли він сперечався. Рано вирушили в дорогу. Та Воронуха наша зовсім заслабла. Батько каже, що вона підбилася на кам'яній дорозі. Коні молоді і не ковані. Я біг попереду з жмутком зеленої трави - та їй не до їжі було. Перев'язали барки на одну тягу. Знов нічого не виходило. Довелося випрягти Воронуху, прив'язати до воза. З труднощами добралися до Прядівки, а додому ще 20 верст. Вечоріло, перепочили, ослаблених тварин погодували, напувати - батько застеріг, неможна, бо вони зовсім заслабнуть. Ось і в'їхали в нашу вулицю. Завернули в двір. В хаті ще світив «блимок», ніхто ще не спав, чекали нашого повернення. Я поспішив до сестер з гостинцями - розфарбовані коники-пряники і великі з китицями цукерки. Вони з цікавістю розпитували мене про місто.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 77 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист