Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Як господарювали інші селяни

Через дорогу, напроти нас жила багатодітна сім'я з 10 чоловік Єрмолаєвих, а по вуличному (Гулині). Дружина Параска, три рази виходила заміж, бо чоловіки помирали з чехотки. Діти були Шинкаренки, Дикуни, Аршинніки (циган). Микола мій ровесник, я з ним провів своє дитинство. Земля вся в них була в городі до п'яти десятин. Господарювали дома, мали одного старого вола.  

Дід Василь, сам змайстрував двоколісного шарабана, зробив шлею з двох лантухів, зв'язавши їх краї мотузкою. Надіне через роги волові, прив'яже кінці до оглоблі і вся упряж. Посадить у ящик чотирьох середніх онуків, підведе вола до високої земленої загати і сідає верхи на вола, підмостивши сідло з мішка з сіном. Поїхали на пастівник чи до річки прогулятися. Погані з них були господарі.

             

Земля була в перемішку з солонцями. Сіяли переважно жито, ячмінь, гречку. А частина була цілиною. В кінці городу був вишневий садок, що нагадував собою чагарник. Це був не дід, а якийсь циркач. Одного разу прибігає Параска з криками до нас. «Дід повісився в садку!» А він зняв чумарку, повісив на сучку, а сам ліг спати в холодочку. Оця чумарка і налякала дочку. Тільки прийде до нас і щось тай втіє, або в хаті перекине відро з водою, зачепивши його чумаркою, та все повторяє одної: «Отаке то пані-брат трапилося!» А весною сусідський парубок Данило викрав вола і продав на ярмарку в Гупаловці (про це я дізнався пізніше). Слідчий зібрав всіх сусідів, поставили в коло, а собака слідчого ходить по кругу, дійшовши до діда Гуленя, гавкне. А дід їй в зуби дулю. За мого вола, ще й на мене гавкаєш, ось тобі. Бувало посадять в городі картоплю, де більша, а коли не стане чого їсти, дід її викопує, де більша, а дрібну закопують в ямку на краю городу, а дочка і питає:  «Де ти взяв її?» - «Не питай, дочко». Було наквасять 20 відрову діжку квасу з буряків накидають порізаних, головок капусти і цілу зиму варять пісний борщ. Одного разу я впіймав маленьке зозуленя і пішов похвалитись ним до Миколи. У них сиділа квочка і вже кілька курчат цявкали на печі в підрешітці. Діти те пташеня передавали з рук в руки. Найменша Галя на втримала його. Квочка за ним, прийняла за шуліку. Наздогнала бідолашного в кутку. Воно грудкою шовбнуло прямо в діжку з квасом, що стояла в хаті. Микола витяг мертве мокре пташеня. Малі діти в один голос закричали «Мамі сказу! мамі сказу..» Я забрав його і пішов, а по дорозі вишнув в дерезу. Голод 1932-33 рр. У дворі Гуленів ні зернини, ні картоплини. Довго вони не поступали в соз, бо жодного трудоспособного не було. Та до Параски пристав прийма (циган) Аршинник М.П.

            

Він і попросився до созу. Двоє старших дітей Михайло і Харетина пішли до міста на роботу, спасатися від голоду, інші померли, навіть найменший Гриша, якого так любив батько, повторюючи: «Це мій циганський», цілуючи його в ягодиці, теж помер. Одного разу до нас прибігає п'ятирічна Галя, теж від цигана, але біла біла, і просить щоб дали маторженика - коржика з різної суміші бур'янів. «Тато щось губами шепче і їсти просить». Мама моя дала два маторженики. Через деякий час приходить дівчинка і мовить: «Я йому тикала, тикала в рот маторженик, а він не розкриває його, мабуть помер. Так я його сама з'їла». Незабаром померла і Галя. В хаті було по два-три мерці. Приїжджає похоронна бригада з спеціально зробленими санками, запряженими однією конячкою. Гуртом стягали мерців на ці санки і відтягали на цвинтар. Хоронили в одній великій ямі. При наповненні загортали. Хай це лихо ніколи і ніде не повторитьося.

         

М.С. Нездійминога, с. Бабайківка.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 175 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист