Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Село, село - моє рідне козацьке село !..

Bci добре знають, що таке село? Бо життя людей давно-давно починалося з села, хоча воно звалося по-різному. Селяни забезпечували себе харчами, вciм необхідним для життя людей. А з появою, значно пізніше, й жителів міст. Міцніла «смичка» зв'язок між містом i селом. Село місту - сільськогосподарську продукцію й деяку сировину для промисловості постачало, а місто - різну промислову продукцію.

 

Ceло поступово формувалося у справжнє типове село. Це залежало від того,  ким воно заселялося вільними поселеннями з різних територій, кріпосних чи вільних козаків. Та в більшості поселення були мішма. Від цього залежало все життя села, його вид, побут, менталітет, культура. Haвіть  прізвища й імена були різні. Та поступово село формувалося у справжнє  село, яке себе харчувало і місто. Село справжнє не козацьке, а трудове формувалося, як бджолина сім'я. Розподілялися між людьми обов'язки: хлібороби, тваринники? вчителі, продавці, обслужувачі соцпобуту, культури. Виростали в селі цілі сімейні династії хліборобів, механізаторів, тваринників, вчителів. Село, як живий організм, жило, розвивалося, удосконалювалось, заможніло.

                     

Це відбувалося до тих пір, поки в його життя не вмішувалися керівники держави - горе-реформатори. Це споживацький люд далекий від життя селян. Село ставало не тим, що виробляє продукцію для себе i для міста, воно поступово перетворюється у споживачів. Село старіє, вироджується, а це - трагедія не лише для села, a для всієї  держави. В село починають імпортувати з-за кордону сільськогосподарську продукцію. Села пустіють, господарства заростають бур'янами, чагарниками, появляються лисиці, вовки. Часто заїжджають грабіжники з міста. Люди живуть в стpaci. Культура й побут села занепадають. Дитсадки й школи закриваються через малу народжуваність. Невідомо, чи настане час, коли село поверне своє минуле? А хотілося б, щоб так сталося. Щоб у селі проживали селяни з діда-прадіда хлібороби, а не заїжджі споживачі, які в основному живуть з городу й саду, а їх корені в місті.

                

Я переживаю за занепадом свого рідного козацького села Бабайківка. Мені 89-й piк. Moї батьки з діда-прадіда селяни-хлібороби. Пережили три голоди, окупацію німецькими фашистами. В ciм'ї було троє дітей, вci через два роки народження. З 6-ти років ми привчалися до селянської праці в степу i вдома. Навіть, будучи школярами,  працювали в колгоспі. Я, син, став заслуженим учителем УРСР, працював 41  рік  в рідному селі i допомагав колгоспові в часи пік, середня сестра Оля теж вчитель. У живих лишився я один пенсіонep. Живу життям рідного села.

            

М.С.Нездійминога с. Бабайківка, 2009р.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 59 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист