Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Про життя буття селянської сім'ї. Домашній побут

Про домашній побут селян до колективізації, а  то й до В.В. війни жах і сором згадувати про жебрацьке життя. Що то за хатини біленькі були, як їх називають поети.

Приклад це Шевченківська хата. Довга, низенька, з маненькими вікнами, під соломою чи очеретом - часті пожари від загоряння сажі в димоходах. Хата на кілька відділів. Поряд худоба, кури, склад збіжжя. Влітку ще можна жити - не жарко. А взимку це горе. Вікна замерзлі, в хаті темно, холодно, вода замерзла, по вуглах сніг. Долівка глинобитна. Топка - селянська піч, лежанка, дерев'яний піл - настил на козилках.

Діти на печі спали під рядном, батьки на полу. Світили бліком - у плящеці олія чи гис з фітільком або й гірше в черепку якийсь жар горів. Навіть сірників не було огонь брали в сусіда. Топили з'їдами - відходи від корму овець. Мокрі з запахом гною. Звечора наносять, щоб трохи підсохли - в хаті сморід ніби в кошарі. Обстановка у хаті: довга лава дощата, вгорі з передньої сторони довга полиця куди складали посуд, хліб та іншу утвар. З тильної сторони кімната, над полом жертка - довга, кругла, оброблена жердина, вмонтована в бічні стінки. На неї вішали білизну, верхній одяг, іншу утвар. Гардеропів не було. Були розмальовані скрині дані в придане. У них складали дороге цінне вбрання. Рушники, скатерті, вишиванки, рулони полотна, інше збіжжя. З верхнього одягу були сірчки, кожухи, чумарки. Для жінок запаски, чепчики. Верхній одяг готували з сукна обо овечих шкір, робочий і білизну з льонного чи конопляного полотна. З купленої тканини можна було бачити в багатих селян. Я у 8 клас 1937 р. ходив у сірячку з домашнього сукна з відложкою капюшон. І звали мене дедушка сірячок.

На ногах були рвані чоботи, на них ще надівали плетені з валу лапті, так було тепліше. Посуд був виключно череп'яний виготовлений частково з глини і частково з дерева.

Тикви для води з плодів тикви внутрі вичещеної. Книжок, газет майже не було. Появилися вони, коли ми пішли до школи. Під лавою стояла лаханка дерев'яна десь на 3-4 відра в неї зливали помиї, різні відходи. Коли її наповнять виносять для спорожнення. Солили й квасили в дерев'яних діжках. 5-10-20 відер. Консервації в банках і впомині не було. Уже після війни, коли побували за кордоном і дізналися про консервацію, почали і в нас консервувати фрукти і овочі. Від яких тепер полки в погребах ломляться . Сушили фрукти вишні і абрикоси. Ще була одна біда в селянина, коли взимку котяться вівці то маненьких ягняток брали в хату, а той овець дорослих. Одного разу ми взяли на ніч ягнятко, відігріли, а мати вівця по лаві на лежанку, а потім зскочила на нія до ягняти. Зимою в хаті було як у конюшні. Жили і все пережили. Голод 1921 р.- 1932-33 р. - 1946-47 рр. і зараз на здоров'я не жалуємося, хоча і вік немалий. Змолоду треба виробляти за нас здоров'я. Спершу треба скоштувати гіркого, а потім солодкого, а не навпаки. За нас міцності ніколи незавадить.


Балада про степ.
Степ широкий,
Степ безмежний,
Степ ковильний,
Степ козацький український,
Степ селянський хлібодайний.
Без степу не зможуть прожити
Ні село, ні місто.
Як дорослі так і діти.
Про степ усім треба дбати
Щоб він зміг  добрий урожай дати,
Село і місто нагодувати.
Щоб люди змогли вашим пісню співати
Степ чарівний ненаглядний, романтичний життєдайний.
Степ співучий і духмяний
Для селянина-хлібороба завжди жаданий.
Степ смарагдовий, золотавий
У погоду спокійний, ненаглядний.
А в негоду зажурений, неприглядний –
Ніби морок розбурханий.
Стихне буря, сонечко засяє,
І все навкруги радується, оживає
Перепел у житі хо-в-ав, хо-в-ав
Свою подругу перепілочку шукає.
Прийшло погоже літо –
Першим дозріває жито
Мелодіями заспівають стальні коси,
Козаки-селяни покладуть його в покоси,
Дружини-козачки у снопи пов’яжуть.
І в копни вчасно положуть.
Напилися холодної водиці,
Піт з лоба витирали,
І всі дружно пісню заспівали:
Попереду Дорошенко веде своє військо…
А позаду Сагайдачний…
Невстигли косарики перепочити
Скласти у стіжки, обмолотити
Вчасно землю-годувальницю до посіву
Озимини якісно підготувати
Про наступний урожай подбати.
Степ багатий своїм розмаїттям життя
Селянин живе своїм невтомним життям
Назавжди зі степом зріднився
Бо діда-прадіда селянина-хлібороба народився.
Люде! Підем у степ землі-годувальниці уклонимся

М.С. Нездійминога

с. Бабайківка, 2009

Здається все пригадав і описав що пережив за 89 років життя. Звичайно всього не опишеш, хоча і знаєш і його бачив як на долоні. А можливо кому воно потрібне.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 74 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист