Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Пора року

Не гнеться на вітрі колосся,
Вже скошені в полі жита,
Я бачу її, чи здалося!?
Це осінь іде золота.

Жовтіє на дереві листья,
Кудись павутиння летить,
Калини червоне намисто,
Рубіном на сонці горить.

Закінчилось бабине літо,
І зранку вже іні в саду,
Я в нашому діброву за містом,
Аж до весни не прийду.

Піду я тоді, як розтане,
Почнеться уже льодохід,
І рано, ще сонце не стане,
На луках залишу я слід.

Весною мабуть так і треба,
Багато прибуде води,
І проліскам кольору неба,
У лісі, їм радий завжди.

Там спів соловейка півроку,
На сонці вода виграє,
А краща з усіх пора року,
Тоді як зозуля кує.

Зранку до вечора

В глухому куточку де чисте довкілля,
Мене зустрічає село Краснопілля,
Це сонце не стигло піднятись як треба,
А гуси вже з криком прорізують небо.
В торішній траві заховалась Куріпка,
Понад очеретом літає шуліка,
Води розлелося багато довкола,
Такої краси, я не бачив ніколи.
На березі човен стоїть одиноко,
Вгорі на осиці скрекоче сорока,
Верба над водою уже зеленіє,
А в мене від цього аж серденько мліє.
На обрії ліс оживає я бачу,
До річки веде свою качка малечу.
Засіяла берег трава молода,
Без вітру, як зеркало тиха вода.
А  вечером наче і дня не було,
Завмерло над річкою наше село.
Леченький туман постелив на долині,
Така мені сниться весна і понині.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 149 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист