Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

ГРЯКОВЕ В РОКИ РЕВОЛЮЦІЙ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ.

ПОЧАТОК РАДЯНСЬКОГО БУДІВНИЦТВА 

Лютнева революція 1917 року і події, що розгорнулися під її впливом в Україні, різко змінили життя гряківців. Як свідчать архівні документи, в 1917 році у Гряковому було створено волосну раду. Посаду голови Гряківської волосної ради з 28 жовтня 1917 року по 25 березня 1918 року обіймав Яків Потапович Симоненко1.

26 січня 1919 року у Гряковому було організовано волосний ревком та волосний комітет бідноти, який очолив Митрофан Дмитрович Цибулька, а 1 лютого 1919 року на зборах представників від сільських товариств Гряківської волості обрано волосний виконком у такому складі: Григорій Пилипович Лежепьоков (голова), Наум Якович Шатравка (товариш (заступник) голови і казначей), Лука Захарович Божко (секретар), Григорій2 Юхимович Шаптала (заступник секретаря). Представником до Валківської повітової ради робітничих і селянських депутатів більшістю голосів обрали Павла Пилиповича Ярового3.

7 лютого 1919 року Яровий взяв участь у зборах членів Валківського повітового з'їзду рад, де виступив з доповіддю про становище в Гряківській волості: „Население встретило советскую власть с радостью. Организован совет. Хлеб одной из экономий разграблен. В других запасы хлеба нмеются. При совете имеется культурно-просветительский отдел, но работников не хватает. Нужна агитация, литература.  4

Па засіданні Гряківської волосної ради, що відбулося 13 лютого 1919 року, був організований волосний відділ народної освіти, до складу якого увійшли Божко, Шило і Бицуля. Обов'язки між працівниками відділу розподілялись таким чином: Божко - „осмотр всех народных училищ, ремонт и постройка их, открытие избчитальней, по селам устройство разных увеселительных игр"; Бицуля - „театральное дело"; Шило — „приведение в порядок библиотек". В результаті проведеної ними роботи було приведено в порядок бібліотеку, зібрано всі книги, залишені поміщиками, які покинули свої маєтки, поставлено 4 спектаклі, відкрито 11 хат-читалень. 11 квітня 1919 року відділ був реорганізований в стіл народної освіти, яким завідував Лука Божко5.

23 лютого 1919 року при Гряківській волосній раді були створені продовольчий і земельний відділи. До складу земельного відділу увійшли Цибулька, Данило Шатравка і Порфпрій Лежепьоков, продовольчого відділу Безкоровайний, Склярснко і Шатравка6.

У цей час в сільському господарстві було взято курс на форсоване запровадження суспільних реформ обробки землі. На Харківщині із конфіскованих у поміщиків 1,2 млн десятин землі для розподілу між 350 тис. селянських господарств передбачалося виділити лише третину (450 тис. десятин). До того ж земля передавалася селянам повільно, що викликало серед них значне невдоволення. Водночас на кінець травня 1919 року в повітах губернії було створено 79 комун і 51 артіль, що розпоряджалися більш як 30 тис. десятин землі, а також 196 радгоспів, яким належало 111 тис. десятин землі 7.

За архівними даними, у Гряківській волості селян наділили землею тимчасово: до 3 десятин - 216 дворів, до 5 десятин - 456 дворів, до 10 десятин - 68 дворів, до 15 десятин - 32 двори, понад 15 десятин - 17 дворів. На території волості також було організовано два радянські господарства (в колишніх маєтках Єнішерлова (220 дес. землі) і Задонської (800 дес. землі) та один цукровий завод (в колишньому маєтку Кгаэвської (484¼  дес. землі) 8.

До організації радгоспів та комун гряківські селяни ставились негативно. Про це свідчать „Выписки из докладов агитаторов при Валковском военкоме отделе Агитпросвет", що зберігаються в фондах Державного архіву Харківської області (далі ДАХО). Агітатори Мірошниченко і Шило, якими 25 квітня 1919 року був влаштований мітинг у Гряковому, повідомляли: „Настроение митинга много испортила речь товарища председателя исполкома Шатравки, выступившего с нападками на Советские хозяйства. Он говорил: „ Советские хозяйства не могут существовать, если мы пойдем и скажем, что нужно всю землю раздать крестьянам, то оно должно убраться отсюда, потому что вся сила в народе, Советские хозяйства в настоящее время ведут нас неизвестно куда, а мы народ темный ".

Затем выступил один из работающих в Советском хозяйстве, который сказал: ,,Советское хозяйство приведеш нас к полной разрухе. Я, иапример, служил у помещика-бурлсуя, а теперь в Советском хозяйстве, тогда не имел ничего, а теперь еще хулее". Кроме того, он коснулея вопроса о коммуне и сказал: „Хотя нас не заставляют идти в коммуну, но мы видим сами, что раз земли нет, раз мне ее не дали, то мне надо идти в Советское хозяйство работать. Это и есть то, что нас не заставляют, а мы сами йдем туда, чтобы не умереть с голоду". И все присутствовавшие как один крикнули: „Правда". Чтобы успокоить разьяренную толпу потребовалось много усилий. Было разьяснено, что в коммуну идти не принуждают" 9.

12 травня 1919 року на з'їзді Гряківської волосної ради відбулися перевибори волосного виконкому. Головою виконкому знову був обраний Григорій Пилипович Лежепьоков, товаришем голови (він же казначей) - Федот Михайлович Шаптала, завідуючим земельним відділом - Порфирій Пилипович Лежепьоков, завідуючим продовольчим відділом (він же комісар продовольства) - Стефан Степанович Скляренко. Представниками на повітовий з'їзд більшістю голосів обрали Павленка, Кодацького, Нагорного, Масленка і Вітра10.

Як засвідчують архівні документи, невдовзі після перевиборів Григорія Лежепьокова з невідомих причин було заарештовано Надзвичайною комісією. На черговому засіданні Гряківської волосної ради 22 травня 1919 року розглядалося питання „Об избрании председателя исполкома на место ньіне находящегося под арестом Лежепекова Г.Ф." Було ухвалено: „Избрание председателя исполкома на место ныне находящегося под арестом тов. Лежепекова Григория Филипповича отложить, оставить должность пока за Лелсепековым, а так как такой работник как Лежепеков необходим в исполкоме, то возбудить ходатайство об освобождении из-под ареста Лежепекова, а если же по каким-либо техническим обстоятельствам освобождение Лежепекова явится невозможным, то просить Чрезвычайную комиссию об ускорении разбора дела, а Лежепекова в скором времени отпустить на поруки под поручительство Совета" .

Оскільки вжиті волосною радою заходи зі звільнення Лежепьокова не дали позитивного результату, на засіданні Гряківського виконкому, що відбулося 1 червня 1919 року, його головою одноголосно був обраний Семен Демидович Полтавський ". Однак уже 3 червня 1919 року, на наступному засіданні виконкому Полтавського було звільнено із займаної посади згідно з поданою ним заявою, а новим головою Гряківського виконкому одноголосно обрано Юду Тихоновича Павленка, який приступив до виконання своїх обов'язків13.

На початку липня 1919 року вся територія Харківської губернії була окупована добровольчою армією під командуванням денікінського генерала В. Май-Маєвського, який одночасно очолив і цивільну адміністрацію „Харківської області" на правах генерал-губернатора. Було відновлено дореволюційні установи, що діяли мри царському уряді. Поміщики поверталися у свої маєтки і відбирали свою землю в селян. На жаль, про події часів денікіпської окупації у Гряковому не залишилось ні архівних документів, ні спогадів старожилів.

Протягом грудня 1919 року Харківщина була звільнена від білогвардійських військ, на її території встановилася влада більшовицького Всеукраїнського революційного комітету на чолі з Г. Петровським. У Гряковому, за архівними даними, знову було створено волосний ревком. Його головою з 1 січня 1920 року був Терентій Васильович Черняк14. Він же обіймав посаду волосного військового комісара15.

14 квітня 1920 року було проведено з'їзд представників від сільських рад Гряківської волості, на якому обрано волосний виконком у такому складі: Степан Степанович Скляренко, Дмитро Юхимович Цибулька, Федір Онисимович Шатравка, Федосій Аврамович Акименко, Данило Микитович Шатравка (голова виконкому) 16. Також обрали шістьох представників на Валківський повітовий з'їзд рад - Терентія Васильовича Черняка, Афанасія Митрофановича Шапталу, Порфирія Пилиповича Лежепьокова, І.В. Тарасенка, Потапенка та Губу17.

Діяльність Гряківського вол виконкому, як засвідчують архівні документи, була досить слабкою. Так, у доповідній записці інформаційно-інструкторського підвідділу відділу управління Валківського повітового виконкому „О деятельности Отдела управления и его подотделов и общая характеристика волревкомов до организации исполкомов и волисполкомов со дня их организации по 1-е июля 1920 года" відмічалось: „Гряковской исполком организоваи 14 апреля в составе 4 сочувствующих и одного беспартииного, имеется 8 сельских советов. Волость политически отстала. Просвита не работает. Исполком не имел ни одного заседания. Советское строительство в волости в полном застое. В волости преобладающее большинство кулаков. Дезертири в волости есть. Волисполком количество дезертиров не установил. Часть населення принимала участие в восстании  18. А в доповідній записці „О состоянии власти на местах  и строительства Советской власти в уезде", датованій 10 вересня 1920 року, зазначено: „Самые слабше исполкомы - Станичанский, Новоселовский, Гряковский и Коломакский, где исполкомы почти не имеют влияния на население" 19.

Щодо твердження про участь населення Гряківської волості в повстанні, то тут, очевидно, мається на увазі бунт проти продрозкладки, що спалахнув у 1920 році в селі Старовірівка неподалік від Грякового, де місцеві селяни жорстоко розправились з продовольчим загоном. Для придушення повстання було направлено кінний загін із Краснограду, який буї півники зустріли рушничним та кулеметним вогнем. Загін, зазнавши втрат убитими та пораненими, відступив. На допомогу йому з Валок прибули караульна рота, якою командував латиш Бредіс, та кінний загін під командуванням Тимофія Дмитровича Носкачова, в якому бійцями були гряківці Володимир Микитович Шатравка, Ілля Тихонович Павленко, Іван Митрофанович Пономаренко, Матвій Юхимович Шаптала, Прокіп Степанович Скляренко, Федір Григорович Пащенко, Іван Савич Кобзар та інші. Прибули також кінний загін з Богодухова та кінні й артилерійські частини з Харкова, якими командував Петухов. Повсталі селяни побудували з борін, плугів, возів тощо барикади. На дзвіниці церкви був встановлений станковий кулемет. Однак, незважаючи на впертий опір бунтарів, повстання було придушене20" .

За даними „Історії Грякового" Ф.Д. Цибулька, в 1920 році у Гряковому було організовано комітет незаможних селян, першим головою якого обрали Стефана Степановича Скляренка. Також було створено земельний комітет, який узяв на облік поміщицьку землю, худобу, сільськогосподарські знаряддя праці. Потім усе це організовано розподілялось серед селян. До складу комітету входили Дем'ян Андрійович Неділько, Свиридон Митрофанович Пономаренко та Іван Леонтійович Зелений (голова комітету)"21.

Архівні документи свідчать, що в серпні 1920 року серед селян було розподілено землю колишніх поміщиків Гряківської волості Задонської і Єнішерлова. 3350 десятин землі, що раніше належала поміщиці Задонській, розподілили таким чином: селянам хутора Благодатного - 650 десятин, Старо-Грякового - 150 десятин, Ново-Грякового - 150 десятин, Сніжківської волості - 100 десятин, Коломацької волості -350 десятин, Миколо-Комишеватської волості - 350 десятин, Минківської волості -1600 десятин. Із землі поміщика Єнішерлова було відведено по 200 десятин для селян Старо-Грякового та Ново-Грякового".

15-16 серпня 1920 року відбувся перший Валківський повітовий з'їзд комітетів незаможних селян спільно з волосними столами соціального забезпечення, в якому взяли участь і представники від Гряківської волості. Представник Гряківського волосного комнезаму виступив па з'їзді з такою доповіддю: „Комитет организован с самого начала организации комнезамооїсей в составе 5 человек. Сельских комнезаможей имеетея II. Ощущается острая нужда в посевном материале, земле, смазочных веществах, топливном и стронтельном материале. Данеє указьівает на то, что в имении быв. Гаевской нмеетея около 250 п. хлеба, который комитету не отпускаетея. Заведующий Майдановским советскнм хозяйством небрелено относитея к своим обязанностям; по его вине пало несколько голов скота (21 вол); кроме з того украдено пару волов и кем украдено до сих пор не обнаружено".

Потім виступив представник Майданівського комнезаму Гряківської волості Борщ, який повідомив наступне: „Комитет организован 29 июня в составе 2 человек. Из 18 семейств красноармейцев І крайне нуждается; помощь им оказывается. Землей крестьяне частью удовлетворены. Ощущается недостаток в с.х. инвентаре, топливних и осветнтельных материалах. Колодцы находятся в самом худшем состоянии. Дезертиров нет".

Доповідь Борща доповнив Бондаренко: „Служащие Советских хазяйств буржуазний элемент, которые халатно относятся к своим обязанностям. Скот поят испорченной водой, при имении имеется молотилка, но ремня нет, украден, приобрести не представляется возможности".

Виступив також представник Сгорівського комнезаму Гряківської волості Гусак: ,,Комитет организован 20 июня из З человек. Семейств красноармещев 19, из них 4 неимущих; оказивалась им помощь в уборке хлеба. Ощущается нужда в земле,  посевном материале, с.х. инвентаре, соли, строительном материале для ремонта построек  23

Поступово посилюючи свої позиції, радянська влада стала робити ставку на молодь. Як повідомили старожили, влітку 1920 року у Гряковому було створено осередок комсомолу. До його складу входили Андрій Іванович Зелений, Омелян Михайлович Масленко, Маркіян Олексійович Нагорний, Григорій Федорович Еременко, Семен Михайлович Чепурний, Микола Касянович Кесар, Іван Іванович Зелений, Дмитро Юхимович Цибулька (секретар осередку)24.

Радянська влада міцніла, та посилювався і опір їй. За даними автора „Валківської старовини" І.Ф. Скотаря, на півдні Валківського повіту, в окрузі сіл Сніжків, Грякове та Нова Водолага діяли загони Шатравки і Дригайла25, які вбивали радянських працівників, членів місцевих рад, міліціонерів та інших. Крім місцевих загонів, через територію повіту кілька разів проходили великі загони махновців. Діяло також чимало кримінальних банд, які грабували місцеве населення. Це підтверджується численними архівними документами, що зберігаються в фондах ДАХО.

Гак, у документі „Краткое сведение о положений Гряковской волости и исполкома" від 10 вересня 1920 року голова волвиконкому повідомляв Банківський відділ управління про наступне: „1) Район волости находишся не в спокойном положений ввиду частьіх появлений банд. [...]

3) Разверстка пока не начиналась к виполнению, т.к. продагента от уезда нет да без отряда на то исполком не осмеливаетея.

4) В ночь 3 на 4 был налет банды в составе 6 человек вооруженных кавалеристов, которые появились со стороны Камышеваты, зашли в исполком, открыв два запертих ящика - волисполкома один, второй военкомата, откуда взяли некоторые бумаги, взяли комиссариата печати, также вскрыли шкаф комиссариата и перерыли бумаги, при этом были ночные обходчики села и волостной сторож, спрашивали милицию, председателя и искали кассы, но кассы не нашли, перекидав все в волости, и поехали по направлению с. Сидоренково. В ночь 8 на 9 появилась банда в х. Дорожкин в количестве пяти человек" 26.

В „Докладе Гряковского волисполкома 25 сентября 1920 г." зазначено: „Работа по исполкому, а также и хуторам волости проходит вяло ввиду несоответствующих работников на местах и вдобавок работа селян в поле, почему всякие распоряжения ожидают праздничных дней несмотря на их срочность. Очень трудно приходится что-либо сделать на селу. Селяне говорят, что ездит к нам много, а дела мало. Действительио, деревня до сих пор не уяснила себе, что делается вокруг нее, они одно говорят, что кто к нам не приедет, то все „дай" та „дай", а „на" нет, для чего требуется широкой „культпросвіти", т.к. хутора волости очень и очень редко посещаются такими людьми, которые бы поговорили с крестьянами и разьяснили пололсение настоящего времеии.

Нужду имеют крестьяне в следующем: соли, обуви, одеже, смазочных веществах, в освещении и других разных хозяйственных необходимостях.

Еще нуждаются строительным лесом (т.е. дубками).

Ввиду наступления истечения шестимесячного срока выборов волостного совета необходима работа широкая на селу на предмет предстоящих перевыборов.

Бандитизм не умолкает, все развивается. Миогих из наших граждан по дороге йдущей на Валки обирают вооружеиные банды..." 27.

26-28 вересня 1920 року відбулася сесія Банківського повітового виконкому за участю представників волосних виконкомів, сільських рад та комітетів незаможних селян. Від Гряківської волості в ній взяв участь Горох, який виступив з такою доповіддю: „Разверстка не получена. Работа вообще стоит. Добровольцев волость не дала. В волости были бандиты-махновцы, заходили даже в исполком. На заданный вопрос т. Хромовим „Почему не сделана разверстка?" ответил: Предволисполком ушел на военную службу, а продагент сбежал и не возвращался. Дезертиров в волости нет. 28

Телефонограмою від 5 жовтня 1920 року Гряківський волвиконком повідомляв повітовий відділ управління, що „ ...в селе Гряково в 11 часов по н.в. появилась банда в числе 7 человек, банда вооруженная наганами-автоматами, и начала преследовать закупочную комиссию по закупке лошадей, выехавшую из Гряково в 9½  часов утра, и остановили ее в расположении Гряково и Благодатное, где забрали у кассира деньги и обмундирование, а лошадей возвратили обратно в Гряково, сами уехали по направлению Белуховки и Чутова, захватив с собою кучера Уземотдела Малеваного и две подводы" 29.

Як свідчать архівні документи, не краще за бандитів поводили себе й окремі представники радянської влади. Так, у донесенні начальника повітової міліції Валківському відділу управління від 25 березня 1920 року йшлося про наступну подію: „...22 марта агентом по устройству Советской власти т. Колтыпиным неизвестно по каким причинам и без ведома местной власти был арестован гражданин хутора Полтавщины Гряковской волости Емельяи Евстафиевич Пелипенко и вместе с ним были реквизированы у него пара лошадей, вследствие чего едва не произошло восстание за неправильний арест Пелипенка против т. Колтыпина, после некоторого прения все было подавлено местными властями, Пелипенко освобожден из-под ареста, дознание производится" 30.

25 травня 1920 року начальник міліції повідомляв повітовий відділ управління про те, що ,,...24 мая ночью в селе Гряковом командир отряда т. Зибров, будучи в пьяном виде, начал стрелять из револьвера и шуметь, почему услышал отряд тревогу, вибежал из квартир, начали тоже стрелять и наводить на население панику, дознание производится...".

Докладніше про цей випадок розповідається в телефонограмі Гряківського волвикоикому Валківському відділу управління, датованій 24 травня 1920 року: „24-го мая к председателю Гряковского волисполкома явился взводний командир отряда, находящегося в с. Гряковом, и, угрожая револьвером, т.к. был в пьяном виде, потребовал 4 лошади, подвод для поездки неизвестио куда. Председатель немедленно оделся, нашел требуемое количество лошадей и отправил к квартире командира отряда т. Зеброва, как было приказано взводным командиром, с квартири вышел т. Зебров в пьяном виде с револьвером в руках и начал кричать, для чего представлены лошади, при этом начал производить выстрелы с револьвера, угрожая арестовать т. председателя исполкома. Услышав выстрелы, взводный командир тоже начал стрелять из револьвера и кричать: ,,Бейте в тревогу". Вследствие такого происшествия началась паника как среди населения, так и среди солдат и открылась залповая стрельба в воздух. При этом доносится, что банд никаких не было и контрреволюционного выступления также никакого не было. Впоследствии, т.е. 24-го мая выяснилось, что повальное пьянство происходило в гражданина Евтихия Антоновича Проценко, при этом спиртные напитки были доставлены самими пьющими, которых по заявлению Проценко было около 7-ми человек, фамилии ему неизвестны. После всего этого уже утром к председателю исполкома явился командир отряда т. Зебров и потребовал одну хорошую лошадь для запряжки в хороший экипаж на рессорах, председатель исполкома заявил, что подводы и лошади даются им только очередные и вне очереди председатель не может выслать, тогда Зебров встретил гр-нина проезжающего, отбивавшего трудовую повинность, фамилия Неделька, и приказал выпрячь с воза лошадь, запрячь заранее взятый экипаж и уехал на Камишевату, лошадь еще не возвращена. После выезда т. Зеброва красноармейцы явились в лавку Об-ва потребителей и потребовали отдать им имеющийся там сахар, привезенный Об-м потребителей, только за несколько месяцев доставлено 11-ть пудов сахара для раздачи населению, пакового причитивается 1-ну 4-ю фунта на душу, и эту несчастную долю хотят отнять у граждан. Все вышеизложенные действия как начальником отряда, так и самых красноармейцев волисполком считает недопустимыми и места в Советской власти им нет. Просится экстренно дать надлежащее распоряжение волисполкому как действовать и поступить в таких случаях как производящим такие действия, примите мери в срочном порядке" 32.

7 жовнтя 1920 року на волосному з'їзді було проведено перевибори Гряківського волосного виконкому у зв'язку з закінченням шестимісячного терміну його діяльності. До нового волвиконкому більшістю голосів обрали Івана Васильовича Канівця, Якова Аполлоновича Шапталу, Тихона Степановича Зубрицького, Петра Сергійовича Бицулю та Петра Леонтійовича Запорожця. Наступного дня на засіданні виконкому його члени розподілили між собою посади таким чином: голова виконкому - Т. Зубрицький, завідуючий відділом управління - Я. Шаптала, завідуючий відділом народної освіти - П. Бицуля, завідуючий земельним відділом -11. Запорожець, завідуючий відділом соціального забезпечення - І. Канівець33.

Новому волвиконкому у спадок від попереднього дістався вкрай незадовільний стан справ. Про це свідчить рапорт голови Гряківського волосного ревкому Михайленка завідуючому відділом управління повітового виконкому Антипову, в якому зазначено: „На отношение Ваше от 25 октября 1920 г. о составлении акта на бывший Гряковской исполком о их бездеятельности доношу, что акта не представляется никакой возможности составить, потому что в исполкоме была сплошная бездеятельность, добиться и найти нельзя ничего буквально. Актов о приеме и передаче нет никаких ни в одном отделе.

После перевыборов исполкома от 17 октября также актов нету о приеме и сдаче и при всем моем желании добиться от бывшего исполкома мне нельзя ничего, потому что нету ни входящих, ни исходящих журналов, нету ни кассовых книг, ни правильного ведения дела, а если в каком отделе и есть, то в таком виде, что добиться оттуда нельзя ничего и всю работу надо начинать заново, а также полнейший беспорядок и по канцелярщине, потому что ни одного технического работника порядочного нету. Секретарь тоже не в курсе дела, а посему и наладить работу очень трудно". 34

Можливо, саме через вищезазначені причини керівництво Гряківського волосного виконкому невдовзі змінилося. Так, за архівними даними, станом на 25 жовтня 1920 року головою волвиконкому був уже Михайленко.35

Наступні вибори Гряківського волосного виконкому відбулися на волосному з'їзді 18 січня 1921 року. Більшістю голосів членами волвиконкому було обрано Терентія Черника, Івана Зеленого, Філата Проценка, Афанасія Шапталу, Дмитра Шила і Георгія36 Шапталу, членами-кандидатами - Стефана Полтавського та Стефана Скляренка. Посади між собою члени виконкому розподілили так: голова виконкому - Д. Шило, завідуючий відділом управління - Г. Шаптала, секретар - Ф. Проценко, завідуючий земельним відділом - І. Зелений, завідуючий відділом соціального забезпечення - Т. Черняк, завідуючий відділом народної освіти — А. Шаптала"37.

З 1 лютого 1921 року Дмитро Шило обіймав також посаду завідуючого волосним військовим відділом38. Однак уже в жовтні 1921 року на цю посаду було призначено Михайла Гнатовича Коновця 39.

Станом на 1 грудня 1921 року головою Гряківського волосного виконкому був Наум Якович Шатравка, членами виконкому — Пилип Данилович Леус (завідуючий відділом управління), Семен Васильович Полтавський (завідуючий відділом народної освіти), Тимофій Васильович Горобець (завідуючий земельним відділом) та Іван Олексійович Нагорний (секретар)40.

Керівництво волвиконкому було дуже незадоволене халатним ставленням завідуючого військовим відділом до виконання посадових обов'язків та його протиправними діями щодо місцевого населення. Це підтверджує телефонограма від 6 грудня 1921 року, адресована повітовому відділу управління: „Гряковской Волисполком доносиш, что со стороны заведующего военным отделом замечен полный саботаж по отношению к своим обязанностям, например: сформированный им отряд с 20 человек с местных граждан следит только днем, а ночью нет ни одного человека: все расходятся по домам. Даже и заведующий отделом уходит неизвестно куда, оставляя Волисполком совершенно без одного красноармейца. Так что каждому члену исполкома приходится по целым ночам не спать выглядывать с той или иной стороны банды, потому что в районе Полтавской губернии свирепствует бандитизм. При том заведующий военным отделом не придерживается и не исполняет всяких распоряжений и приказов, совершают самочинныіе реквизиции вещей у граждан, незаконно требуют продовольствие и т.п. Поэтому Гряковской Волисполком просит Вас о принятии надлежащих мер, ибо эти явлення тормозят работу Волисполкома" 43.

Відділом управління цю телефонограму негайно було направлено Валківському повітовому військкому з вимогою „срочно принять меры к устранению безобразий, чинимых заведывающим Гряковским военотделом" . У результаті в грудні 1921 року М. Коновець був переведений на аналогічну посаду в Минківський волосний виконком, а завідуючим військовим відділом Гряківського волвиконкому призначений Яків Іванович Єременко43.

Посаду голови Гряківського волосного комітету незаможних селян з 12 січня 1922 року обіймав Дем'ян Андрійович Неділька44. За архівними даними, в січні 1922 року у Гряківській волості діяло 5 комнезамів і налічувалось 84 незаможники, із них 67 чоловіків та 17 жінок. Майновий стан членів комнезамів був таким: робітників і батраків - 11, безземельних - 2, малоземельних - 71; за віком вони розподілялися наступним чином: до 20 років - 3, від 20 до 40 років - 52, від 40 до 60 років- 2945 .

1922 рік був для гряківських селян не менш тяжким, ніж попередні. Громадянська війна закінчилась, але і Грякове, і навколишні села неабияк постраждали від переходів частин різних військ - білих, петлюрівців, махновців, червоних. Як свідчать архівні документи, з 1918 по 1921 рік включно у гряківців було відібрано 36 коней (білими - 4, петлюрівцями - 7, махновцями - 16, червоними - 9) та 2 вози (обидва червоними), а також зіпсовано на полях під час боїв 10 десятин збіжжя (вівса - 2, проса - 1, пшениці - 7). Усього ж за цей період у 5 населених пунктах Гряківської волості (Благодатний, Георгіївка, Грякове, Данзасівка, Нове Грякове) було відібрано в селян 223 коня (із них 32 - червоними) на суму 55650 руб. і 27 возів (із них 3 - червоними) на суму 3350 руб. та зіпсовано на полях під час боїв 127 десятин збіжжя на суму 31750 руб.46 Загальна сума збитків, заподіяних німецькими, петлюрівськими, білогвардійськими військами та різними бандами за 1918-1921 роки, по Гряківській волості становила 365750 руб. (по курсу золотого рубля довоєнного часу) 47.

У 1922 році в Україні лютував голод, спричинений катастрофічною посухою та неврожаєм весною та влітку 1921 року. Не обминув він і Грякового, що підтверджується архівними документами з фондів ДАХО. Так, згідно з протоколом № 2 від 18 січня 1922 року на засіданні з'їзду представників сільських комнезамів Гряківської волості було заслухано питання „Об обеспечении голодающих". Учасники з'їзду постановили: „Заслушав доклад тов. Недельки об обеспечении голодающих, за неимением у себя никаких средств, а также и фонда помощи голодающим Сьезд Волкомнезаможа единогласно постановим делегировать 2-х представителей в уезд с просьбой о выдаче хлеба и фуража голодающим, которые обречены на голодную смерть; делегатами единогласно избраны Глущенко Семен и Конотопец Перемон" 48.

На волосному з'їзді, що відбувся 15 березня 1922 року, розглядалося питання „О сборе налога для голодающих детей согласно отношения Народобраза за № 688". За результатами його розгляду було ухвалено: „Ввиду того, что по Гряковской волости тоже наблюдается голодовка граждан в количестве 261 душа ввиду тяжелого кризиса, выполнить полностью указанного налога не можем, а будем выполнять по силе возможности49

22 квітня 1922 року Гряківський волвиконком повідомляв повітовий виконавчий комітет про те, що „Голодающих по Гряковской волости находишся 127 семей, 635 душ'50. А в телефонограмі голови Краківського волкомнезаму Недільки від 10 червня 1922 року, адресованій повітовій комісії допомоги голодуючим, зазначено: Гряковской волкомнезамолс доносиш, чшо по Гряковской волости голодающих граждан 212 душ, которьіе голодают уже 2 месяца и средств к пропитаиию инкаких не имеют, прачем Гряковской волкомнезам просиш Укомпомголод разреишть видать из собранного по волости голодного пайка 25 %, так как таковые уже обречены на голодную смерть" 51.

24 червня 1922 року було проведене засідання Валківської повітової комісії допомоги голодуючим, на якому поміж інших питань розглянуте „Ходатайство Гряковского Волкомголода об оставлении на местных голодающих 25 % поступлений". Однак члени комісії не зважили на тяжке становище голодуючих селян Гряківської волості і постановили: Отказать52.

Селяни, які потерпали від голоду, не мали змоги сплачувати непосильні податки, що в свою чергу спричинило скорочення штатів місцевих органів влади. Так, на колегіальному засіданні членів Гряківського волосного виконкому 13 березня 1922 року слухалося питання „Сокращение отделов Волисполкома и служащих Волисполкома согласно отношения Уисполкома от 06.03.1922 г. № 655". Було ухвалено: „Из пяти человек членов Волисполкома оставить три человека следующих: Шатравку, Нагорного и Полтавского, которых прикрепить к следующим обязанностям: предисполкома Шатравка, его заместитель Нагорный и культурно-просветительскую работу возложить на Полтавского.

Вышеупомянутым товарищам вступить в обязанности 15 марта с.г." 53.

Скорочення штатів значно погіршило результати роботи Гряківського волвиконкому. Про це свідчить „Доклад о поездке в Гряковскую волость 28.05 согласно мандата Упаркома от 27.05.1922 г. Зюбана", в якому повідомлялось наступне: „По приезду моему в Гряковскую волость я немедленно приступил к работе, каковую закоичил 29.05.

Мною был проведен волостной сьезд Советов, результати которого я представляю копии протокола. Узнавши положение волости, я нашел следующие дефекты, а именно: предволисполком не соответствует своему назначению как человек совершенно неграмотный, и нет никакого волостного плана и отчета в работе. Канцелярия находится в хаотическом порядке, приказы и распоряжения к исполнению не проводятся, как видно из самого дела, ведущегося в канцелярии. Некоторые сельсоветы состоят из кулацкого элемента, которые на сьезде по вопросу о помощи голодающим резко шли к тому, чтобы отклонить этот вопрос, указывая на свою неимущественность и местную голодовку, а также по вопросу о местном бюджете а общегражданскому налогу, отчего можно заключить,  что эти элементы не только не идут навстречу голодающим, но даже не хотят и обсуждать и этого вопроса, ссылаясь то на те, то на другие причины" 55.

Подібні факти наведені і в доповідній записці уповноваженого повітвиконкому Сенченка, датованій 16 липня 1922 року: „Доношу, что по приезде меня в Гряковскую волость, то там вся техническая работа стояла, ни одного дела не было заведено и списков на голодный паек не было и на общегражданский налог, то пришлось нажать на волисполком, то немного дело пошло, то я начал давать указания предволисполкому, что нужно во чтобы-то ни стало собрать общегражданский налог и голодний паек, ввиду халатного отношения предволисполкома я выбрал несколько кулаков и злостных неплательщиков и арестовал, но предволисполкома Шатравка без ведома моего освободил, и работы никакой от него нет, где он бывает — кто его знаєт, я вытребовал из района 2 милиционеров и с ними роботаю, дело идет хорошо, на этой неделе можно выполнить голодный паек и общегражданский налог, но только прошу вашего распоряжения Шатравку подтянуть.

28 серпня 1922 року відбулося засідання членів Гряківської волосної ради за участю члена Валківського повітового виконкому Поніровського, на якому було заслухано „Доклад Предволисполкома тов. Шатравки о произведенной работе по волисполкому за время с 1 января с.г. по настоящий день в области административно-хозяйственной, а также предьявленный отчет о произведенных расходах в 1921 году комиссией по постройке здания волисполкома". Учасники засідання постановили: „Выслушав доклад Предволисполкома тов. Шатравки о произведенной им хозяйственно-административной работе по волисполкому нашел таковую отчасти неудовлетворительной". Потому розглянули „Предложение тов. Понировского о принятии в число членов Волисполкома тов. Сенченко и о производстве распределения между членами волисполкома должностей". За результатами розгляду було ухвалено: „Тов. Сенченко считать членом Гряковского Волисполкома, а также сделав распределение должностей следующим порядком: председатель Волисполкома тов. Сенченко, заведующий волостным земельним отделом тов. Шатравка, заведующий волостним продовольственним отделом тов. Нагорный" 56.

У фондах ДАХО збереглася характеристика новообраного голови Гряківського волосного виконкому С.С. Сенченка, датована вереснем 1922 року. В ній зазначено: ,,Сенченко Сидор Сильвестрович ... лет, рабочий. Член КПБУ. Работает в Волисполкоме с 28 августа 1922 года, раньше служил в Красиой Армии политрабошником, по по демобилизации уволеи с Красной Армии и был назначен предволисполкомом. За этот период времени удалось вияснить, что по административиой линии он соответствует своему назначению, по хозяйственной же линии слаб, самодеятельности проявляеш очень мало" 57 . Інших документів про діяльність Сенченка на посаді голови Гряківського волвиконкому виявити не вдалося.

Наприкінці 1922 року згідно з рішенням Валківської повітової адміністративно-територіальної комісії про скорочення кількості волостей і державного апарату Гряківську волость було ліквідовано. Грякове і навколишні села увійшли до складу Миколо-Комишуватської волості, а в 1923 році - до складу Миколо-Комишуватського району. Як свідчать архівні документи, з 5 листопада 1922 року головою Гряківської сільської ради був Семен Митрофанович Чернєцов, секретарем - Іван Кирилович Кришталь, з 5 жовтня 1922 року посаду голови Гряківського сільського комітету незаможних селян обіймав Данило Микитович Шатравка, секретаря - Іван Столяренко 58. 18 січня 1923 року на загальних зборах незаможних селян села відбулися перевибори президії Гряківського сількомнезаму. Його головою більшістю голосів повторно було обрано Д.М. Шатравку, а секретарем Івана Скляренка59.

За даними „Історії Грякового" Ф.Д. Цибулька, в 1923 році в селі був створений партійний осередок, до складу якого ввійшли такі комуністи: Стефан Степанович Скляренко, Іван Степанович Скляренко, Іван Карпович Столяренко, Микита Якович Кришталь, Іван Аксентійович Черниш, Петро Васильченко, Данило Микитович Шатравка та Мешко (секретар осередку)60. Цього ж року для надання допомоги незаможним селянам та червоноармійцям, які повертались додому, було засноване сільськогосподарське товариство. В ньому можна було придбати в кредит сівалку, плуг, бричку, борони тощо. Першим головою товариства обрали Панаса Митрофановича Шапталу, а рахівником - Йосипа Семеновича Шуліку61.

У 1925 році в Гряковому було засноване конярське товариство. Першим його головою був Федір Петрович Зубрицький, членами правління Віктор Андрійович Глущенко, Іван Іванович Неділько, бухгалтером — Пилип Микитович Безкоровайний. Через два-три роки в товаристві налічувалось близько 500 членів. На його стайні були чистокровні верхові жеребці. Приплід жеребців по рознарядці Наркомату земсправ УРСР відправляли в державні кінні заводи 62.

Життя продовжувалось. Попереду гряківських селян чекали колективізація, розкуркулення, репресії, голод, війна...

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 52 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист