24 січня 2012 року у прес-центрі ІА «Новий міст» відбулась прес-конференція на тему «Павлоградське повстання 1930 року: невідома сторінка історії Дніпропетровщини».
Конференція приурочена 80-ій річниці Дніпропетровської області.
1.jpg
У конференції прийняли участь:
  • фундатор міжнародної громадської організації «Інститут Україніки» – Олексій Миколайович Лазько;
  • керівник відділу радянської історії Дніпропетровського історичного музею – Людмила Миколаївна Маркова;
  • керівник МГО «Інститут Україніки» - Ірина Григорівна Довгалюк;
  • краєзнавець - Федір Федорович Гапчич;
  • письменник та перекладач – Семен Аврамович Заславський.
2.jpg
Семен Заславський наголосив на тому, що «Павлоградське повстання – це перше, документально засвідчене, антирадянське повстання селян на Дніпропетровщині. Ця подія є однією з маловідомих сторінок колективізації в Україні. Довгий час у зв’язку з існуючими ідеологічними догмами про Павлоградське повстання було заборонено навіть згадувати, оскільки правда про збройний напад селян означала б і правду про колективізацію в цілому. Зараз ми намагаємось приспустити завісу тогочасних подій та з’ясувати той факт, що повстання селян в Україні 1930-их років  носили масовий характер.
3.jpg
Олексій Лазько подякував авторському колективу книги «Павлоградське повстання у 1930 році» за сумлінну працю та безцінний внесок в історію Дніпропетровщини.
«На сьогоднішній день період колективізації 1928-1930 рр. є маловивченим. Ми ставимо собі за мету дослідити цей період на територіях Центральної та Східної України, зібрати свідчення очевидців тих подій.
Зараз МГО «Інститут Україніки» спільно з Дніпропетровським національним історичним музеєм та Запорізьким університетом займається дослідженням Оріхівської справи у Запорізькій області та Драбівського повстання у Черкаській області» - зазначив він.
4.jpg
Людмила Миколаївна Маркова розповіла, що «Павлоградське повстання розпочалось 5 квітня 1930 року на хуторі Осадчому Петропавлівського району. Як свідчать документи, основними причинами повстання стала жорстка методика і практика впровадження колективізації на території Дніпропетровського округу. З прийняттям постанови  ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930 року «Про темпи колективізації та заходи допомоги держави колгоспному будівництву» партійне керівництво Дніпропетровщини взяло курс на примусове створення колгоспів, що і викликало збройний опір селян.
Повстання відбувались на хуторах Водяний, Сухий, Путятина, в с. Марївка, Каховка, Нова Дача, Богданівка, де місцеві жителі самочинно влаштовували збройні сутички з прибічниками комуністичного режиму. Повстання було придушене органами ГПУ 6 квітня 1930 року у районі м. Тернівка. Після поразки повстанців розпочались масові арешти:  ув’язнено - 210 чоловік, 27 з них – страчено. Довгий час документи цієї справи зберігались в архіві КДБ під грифом «секретно». І лише у пострадянський період я мала можливість ознайомитися із цими документами і пересвідчитись, що наслідки цього повстання були більш трагічними – у повстанні загинуло близько 1500 чол.».
5.jpg
Федір Гапчич розповів, що «значну масу повстанців складало населення заможних російських сіл – Тернівки, Богданівки, хуторів Осадчий та Богдано-Вербський. Повстання проходили на території сучасної Дніпропетровської та Запорізької областей. Здійснювалася спроба віднайти родичів учасників заколоту, але більшість сімей повстанців  покинули свої рідні місця через переслідування з боку влади».
6.jpg
Ірина Довгалюк наголосила на тому, що «ми маємо пам’ятати ті трагічні події, повстання селян, які намагалися вибороти своє право на землю у більшовицької влади».

Репортаж: Катерина Цуд