Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Пропоновані читачеві нотатки – лише частина спецпроекту «Мовний практикум», який авторка реалізувала на сторінках Інтернет-видання «Телекритика» (http://old.telekritika.kiev.ua)  і який припинив існування з незалежних від неї причин.

Аналізуючи сучасний мовний стан ЗМІ, переважно - аудіовізуальних, зважаючи на специфіку видання, авторка звертає увагу колег на найбільш типові помилки, які, до речі, не тільки прозвучали в ефірі, а й зафіксовано на відповідних сайтах каналів.  Зрозуміло, що  до поля зору автора потрапила і преса, й Інтернет-видання, як такі,  що де-факто є вагомим сегментом інформаційного простору і значною мірою впливають на мовну культуру сучасних читачів, хоча  де-юре і не віднесені до ЗМІ.

Мистецтво володіти мовою чи не найбільше розкривається на радіо і телебаченні, пов'язаних із живим мовленням.

«А чи багато з тих, кого годують радіо чи телебачення, усвідомив міру свого впливу на аудиторію?»  - запитує автор популярного видання і справедливо зауважує: «Щось не помітно масового прагнення більшості професіоналів до постійного самовдосконалення. Ну гаразд, але хоч би в словник зазирали, перш ніж відкрити рот в ефірі» ( див. «Дзеркало тижня», 13-19 березня 2004 р.).

Часто-густо, на жаль, автори сюжетів чи публікацій у засобах масової інформації, подаючи глибокий змістовний матеріал, припускаються прикрих   лексичних, стилістичних, словотворчих, орфографічних, орфоепічних, пунктуаційних помилок. Ще прикріше, коли бездоганну мову і вимову ведучого на сайті телеканалу викладають з грубими  помилками, хоча не тільки ведучий, а й Інтернет-сторіночка, на яку зазвичай з гордістю покликається ведучий, є обличчям  телеканалу. От і виходить: «Уміла готувати, та не вміла подавати».

Сподіваюсь, читачеві зрозуміло, що джерела помилкового слововживання названо аж ніяк не для того, щоб образити когось чи прикувати до ганебного стовпа. Цитовані канали, видання належать до найбільш популярних в Україні, отже, вони несуть і найбільшу відповідальність за мовлене в ефірі чи написане.

У публікаціях використано цитати і українською, і російською,  оскільки саме таким, двомовним, є сьогодні медійний мовний простір. А отже, говорячи про мовну культуру ЗМІ, було б неправильно обмежуватися ілюстративним матеріалом лише україномовних.  Зі зрозумілих причин нотатки публікувалися як українською, так і російською.

Уважний читач, напевне, зверне увагу на те, що цитати датовано початком століття. Відтоді змінилося чимало телеведучих, політика багатьох каналів стала якісно іншою, проте з сумом доводиться констатувати, що про якісну мовну продукцію говорити передчасно. Тому нотатки не втратили актуальності й можуть знадобитися тим, кому небайдужа доля рідного слова. Підтвердженням цього є, зокрема, нотатки під назвою «Невмируще «давайте», які народилися під впливом почутого уже 2008 р. Так само справедливість зауважень у публікації  «Про розчарування», пов′язаних з подіями 2004 р., знайшли підтвердження 2006 р. І помилка на слові досвідченого ведучого телеканалу 1+1 (ТСН, 05.06.2008), коли він, розповідаючи про аварію на атомній станції у Словенії, замість «реактор» ужив «редактор», може, звичайно, розглядатися як професійний жарт, а може, на превеликий жаль, і як черговий внесок до скарбнички прикрих і недоречних помилок. Гадаю,     вдячним читачам цікаво буде порівняти   авторську позицію з відстані років: це стосується, зокрема, оцінки  діяльності політиків (див. « GBS: «Когда что-нибудь делается не просто хорошо…»).

Умовно зміст книги має три розділи: у першому авторка аналізує мовний стан ЗМІ, другий розділ - це нотатки про роботу колег над словом зокрема і про фахову вправність загалом. Можливо, несподіваним для когось у цьому контексті стане останній розділ – нотатки про нашу історію і про наше ставлення до минулого, без знання якого, як відомо, неможливо говорити про майбутнє. Ці нотатки так само побачили світ у спецпроекті «Мовний практикум». Звісно ж,  ми такі, якою є наша пам’ять.  

Видання розраховано на всіх, хто не тільки любить читати, а й уміє думати. Авторка тішить себе надією, що, як мінімум, один читач після ознайомлення з нотатками візьме за правило заглядати у словник, як максимум - пропонований матеріал сприятиме уникненню похибок у слововживанні, відтак – підвищенню культури мови у ЗМІ.

Користуючись нагодою, авторка висловлює щиру подяку докторам філологічних наук С. Єрмоленко, О. Пономареву, кандидатові філологічних наук К. Ленець за поради і допомогу в реалізації спецпроекту «Мовний практикум».

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 65 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист