Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Не так давно в  Інтернеті з'явилася розповідь про дипломатичний конфуз, коли президента Словенії в Бухаресті зустріли гімном Словакії. Звісно, таке коли й не тягне на міжнародний скандал, то на публікацію у світовій павутині - обов'язково.

Інша річ - свої, українські назви. З ними можна по-простому, не церемонячись. І зовсім необов'язково називати, даруйте за каламбур, власні назви власними іменами, однаково ніхто не помітить. Надто ж коли йдеться про назви невеликих населених пунктів, де, звісно, про звіра на ймення Інтернет ніхто й ніколи не чув. Ось так і тиражуються через WWW помилки. Якщо ж узяти до уваги, що зазвичай онлайнові видання роблять покликання, то цьому розмаху позаздрив би й Хома Хаєцький. Той, хто читав  Олеся Гончара хоча б у межах шкільної програми, пам'ятає, як вправно   Хома  тлумачив значення того чи іншого слова:

-Бачиш, Йоно, Померанію?

-Де?- Йона довірливо зазирає в карту.

-Ось вона кругом, - Хома накриває долонею Німеччину. – Де фашизм, там йому і помиранія!

Як це буває? Запускають журналісти на сайті одного з агентств неправильну географічну назву, наприклад: "Конфлікт у с.Сеньків на Харківщині, що призвів до загибелі людини, виник "внаслідок грубих порушень законів України і норм Земельного кодексу та перевищення чиновниками своїх повноважень", - заявив журналістам голова Харківської облдержадміністрації Євген КУШНАРЬОВ" (УНІАН,  08.06.02).

Головне, що тут нібито й вини журналіста немає, адже говорить не від себе, а цитує. Однак важко повірити в те, що голова  облдержадміністрації не знав або забув справжню назву населеного пункту - Сенькове, тому що Сеньків є у Львівській, є в Тернопільській, а на Харківщині таки Сенькове.

Замість того, щоб упевнитися в цьому, заглянувши до "Адміністративно-територіального устрою" (К., 1987), журналіст мережевого видання, у свою чергу, цитує УНІАН:   "3 июня в селе Сеньков Купянского района между руководителем местной агрофирмы "Прометей" Игорем Момотом, который находился за рулем комбайна, и владельцами отдельных земельных участков произошел инцидент... " ("Подробности", 08.06.02).

" У Сєвєродонецьку захоплено підприємство", - читаємо заголовок, вміщений на сайті "Політична Україна" (20.07.02), а перше речення - зовсім про інше місто: "Сьогодні о 6-50 ранку Северодонецьке ВАТ "Укрхіменерго" було захоплено співробітниками київського детективно-охоронного агентства "Безпека ЛТД". До речі, і перша, й друга версія назви міста - неправильні, тому що "Словник географічних назв України" (К., 2001) подає Сєверодонецьк.

"Грицево - простое украинское село" ("Подробности", 21.06.02) - погодьтесь, заголовок з такою назвою спонукає допитливого глядача до неминучих запитань: що? де? коли? Що це за село? Де знаходиться? Оскільки журналісти не дали відповіді на жодне з них, довелося заглянути до згаданого вище видання, аби упевнитися  в тому, що село Грицево - політ багатої творчої уяви колег, оскільки населений пункт зі згаданою назвою відсутній в адміністративно-територіальному устрої України. Хоча на Хмельниччині є Гриців (рос. - Грицев). Втім, автори матеріалу, здається, теж про це здогадуються, принаймні далі читаємо таке: "Жители села Грицев называют это чувство патриотизмом и убеждены, что оно помогает творить настоящие чудеса".

Дочитавши  до кінця інший матеріал цитованого вище сайту, уважний читач погодиться з тим, що журналістові знайома правильна назва населеного пункту: "Когда-то в Катериновке была своя церковь"("Подробности", 08.07.02). Однак  заголовок чомусь ігнорує її: "В селе Катириновка пытаются восстановить  храм". І перше речення , до речі, теж не про Катеринівку (так правильно. - Авт.): "В селе Катириновка Харьковской области, где пытаются восстановить православный храм, проблема не в деньгах - они-то как раз есть".

Втім, дістається й столичним топонімам. Серед "потерпілих" - назва вулиці, що пролягає від майдану Незалежності і Хрещатика до Кловського узвозу і  походить від збудованого у 1838 — 42 тут інституту шляхетних дівчат (згодом Жовтневий палац, тепер у його приміщенні — Міжнародний  центр культури і мистецтва). Саме тому і побутувала в ті часи також паралельна неофіційна назва — вулиця Дівоча. Нині ж  відома як  вулиця Інститутська ( у транскрипції одного з онлайнових видань - Інституцька): "Я виходжу з тієї тези, що сьогодні вся політика України здійснюється в трьох кварталах – між вулицями Грушевського, Банківською та Інституцькою" (Part.org.ua). 

Інше видання вперто не розрізняє вулицю Грушевського (де, як відомо, знаходиться урядовий будинок) та Інститутську:

 "Анатолий Кинах будет занимать свой кабинет на Институтской столько, сколько надо, - легитимным ли премьером, или исполняющим его обязанности" (Pro.UA).

Звісно, в житті буває всяке. Якось знайомий некиянин розповів про те, як вперше приїхавши до столиці, марно розпитував її мешканців про "улицу семи Хохлов". Як з'ясувалося пізніше, насправді йшлося про вулицю сім'ї Хохлових, а мій російськомовний знайомий чомусь вирішив, що вулицю Києва  названо за аналогією до відомої вулиці 26 Бакинських комісарів.

Прикро, коли помиляються на слові вартові чистого мовлення в ефірі: "Заступник міністра закордонних справ арабських... Арабської Республіки Єгипет..." (Т.Ткач, 15.05.02, 1 канал Національної радіокомпанії). Незрозуміло, коли  розповідають слухачам про неіснуючу країну: "Як відомо, до 94-го року служба в армії в Арґентині (правильно - Аргентина. - Авт.) була обов'язковою" (Ольга Лях, Національна радіокомпанія України, 12.06.02)

Невтямки, чому на радіо звучать неправильно наголошувані власні назви. Скажімо, історія міста КОростень широко відома  з літопису Нестора. І хоча у фахівців ще існують суперечності щодо походження назви ("із кори стіни" чи від слов'янського корост - "камінь"), однак прозора орфоепічна норма з наголосом на першому складі, напевне,   викликає сумнів тільки на радіо: диктор Ольга Лях в інформаційному випуску Національного радіо України (12.06.02) перенесла наголос аж на третій склад: "У Щорсівці КоростЕнського району, що на Житомирщині...", а Віктор Башинський із Житомира за кілька хвилин підтвердив: "...Діє під патронатом КоростЕнської залізничної лікарні".

Але не поспішайте з висновками про цехову солідарність. Пор.:  " Американська газета "ВашинтОн пост" коментує неофіційний візит..."(Оксана Тютюн, радіо "Ера", 16.05.02)

"...Напарник хокейного клубу "ВАшінгтон кепіталс..." (Надія Подоляко, 21.05.02, 1 канал Національної радіокомпанії).

Ось така історія з географією.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 133 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист