Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Траурний стрій ведучої ТСН (28.04.04) відгукнувся болем: чекай  сумної звістки. Скорботний вираз обличчя спортивного коментатора не залишав ніяких сумнівів у тому, що сталася біда, про яку за хвилину і повідомила Людмила Добровольська: "Рядовий 62-го батальйону снайпер Костянтин Міхальов з Хмельницької області став другим українським солдатом, що загинув в Іраку в бою"(1+1).

Почувши безжалісне "другий", вирішила, що мовчати більше не можу. Звичайно, написане може вийти занадто емоційним, тому що сама мама і  маю сина такого віку. Я дуже добре пам"ятаю, як шпетила свого першокласника по телефону за те, що не могла добитися чіткої відповіді, чому не виконав хатніх обов"язків. Загнаний у глухий кут моїми доріканнями, хлопчик нарешті зізнався: "Та я той, мамо... палець зламав". А коли на його голівку вилилася злива моїх уже стривожених запитань (як, чому, де?), заходився мене заспокоювати: "Мамо, не хвилюйся, нічого страшного..." Коли пізніше зламав руку на фізкультурі, сам пішов до травмопункту, як і годиться справжньому чоловікові. Коли прийшла з роботи і побачила гіпс, мерщій почав заспокоювати мене, що це дрібниця. І ще багато такого згадалося, коли, ввімкнувши телевізор, почула: "Завтра на Житомирщині прощатимуться із своїм земляком – Русланом Андрощуком – першим українським миротворцем, який загинув під час бою в Іраку"(1+1, 08.04.04). Що означає - перший?  Тільки те, що не останній. А може – хто на черзі? А може -  приречені всі?  Адже "перший" – значить "який посідає початкове місце в ряді яких-н.  однорідних предметів". Уявіть собі маму з глухого українського села, для якої єдиним джерелом інформації про сина є телевівізор навіть якщо дитина й пише часто, бо хіба ж воно напише, як там насправді. Може, важко, може, страшно, але ж справжній чоловік, який напевне знав, що йде на війну, а не на прогулянку, ніколи не зізнається, як йому інколи нестерпно хочеться опинитися в рідній оселі біля рідної неньки. Шановні телевізійні професіонали, припиніть цей смертельний рахунок. Це аж ніяк не означає, що пропоную замовчувати правду, пор.: "...Порівняння українських подій з польськими. Мас-медіа західного сусіда України почали повідомляти про загибель підполковника Єроніма Купчика вже через чотири години після його загибелі. Вони відразу сповістили, що в загиблого залишилася дружина і 21-річна донька. Біографію польського вояка вже по обіді можна було прочитати в Інтернеті. Наступного дня усі центральні газети вийшли з фотографіями загиблого Купчика на перших шпальтах. Міністерство оборони Польщі не стало приховувати від мас-медій адреси загиблого, щоправда закликало ЗМІ не надто турбувати сім’ю, яка перебуває в жалобі". (ua.pro.ua 09.04.04)

Гадаю, вам, як і мені, добре відомо, що про одне й те саме можна сказати іншими словами, пор. : "В Іраку знову загинув українець. ..Рядовий Костянтин Михалєв загинув сьогодні в результаті нападу на український механізований патруль". (Новий канал, Репортер, Середа, 28 квiтня, 13:03). Розумієте: перший, другий підсвідомо програмує на третього і четвертого, а коли "знову загинув", то, може, ще все обійдеться.

Погодьтесь, у двох наведених нижче реченнях "перший" доречно вжито в останньому: "Померла перша в Україні людина з пересадженим серцем "(ICTV.  20.04.2004 20:29); "Помер Володимир Масалов – перша людина в Україні, яка жила з серцем, пересадженим українськими медиками". (ICTV.  20.04.2004 20:29 ). Тим більше, що, як з"ясувалося, "торік у Запоріжжі це була друга пересадка серця в Україні. Першу провели у березні 2001, але тоді пацієнт прожив всього кілька днів".(  ICTV. 20.04.2004 20:29 ) Аналіз матеріалів ЗМІ засвідчує, що про цю аж ніяк не сенсаційну новину можна було повідомити інакше, пор.: "Громадське радіо, 21 квітня 2004, середа, 09:34: "Померла людина, що жила з пересадженим в Україні серцем У Запоріжжі помер Володимир Маслов, перша людина, яка жила з пересадженим українськими медиками серцем". Найбільш вичерпну інформацію, зауважу, у ті самі дні, дала "Україна молода"( 21.04.04), тому вважаю доцільним навести її повністю. При цьому звертаю увагу на вдалий, якщо доречно так сказати у даному випадку, заголовок: " Серце не камінь.  Запоріжанин Володимир Масалов, якому 28 січня минулого року вперше в Україні успішно пересадили донорське серце, помер позавчора у машині «швидкої допомоги» дорогою до районної лікарні. Чи саме пересаджене серце «зрадило» 45-річного мешканця села Матвіївка Веселівського району, поки не відомо. Як повідомляє УНІАН, результати розтину, проведеного лікарями 19 квітня, будуть відомі пізніше.

Професор Олександр Ніконенко, директор Запорізького міжрегіонального центру кардіохірургії та трансплантації, який зробив унікальну операцію, ще в лютому цього року констатував, що його пацієнт почувається дуже добре. І справді, після надскладної операції він настільки одужав, що навіть знайшов сили налагодити в обласному центрі власний хлібопекарський бізнес, як про це писала «УМ» кілька місяців тому. Лікарі тільки просили свого пацієнта уникати застуди і не контактувати з інфекційними хворими.

Масалов був другим, кому в Україні пересадили донорське серце. Перший пацієнт, якому операцію зробили в Києві у березні 2001 року, прожив тільки декілька днів. За кордоном, де трансплантація застосовується більш широко і успішніше, ніж у нас, люди із пересадженим серцем живуть у середньому 5-10 років. Як показує світовий досвід, людина з донорським серцем може прожити навіть більше 20 років". 

...Ранковий телевізійний ефір сьогоднішнього дня – жалобний: "Учора український контингент в Іраку втратив двох бійців - рядових Костянтина Михальова та Ярослава Злочевського. Це трапилося поблизу міста Аз-Зубадія. Вчора о 8-ій ранку БТР, яким вояки їхали в колоні патрулю, бойовики обстріляли з ручних гранатометів.

Костянтин загинув на місці. Згодом у шпиталі від отриманих поранень помер і Ярослав. (Новий канал. Репортер, Четвер, 29 квiтня, 10:27)

Громадське радіо повідомило про це ще вчора. Але  річ не в тому, хто перший, а в тому, як  про це саме на тому самому каналі повідомлялося вчора: " Рядовий Костянтин Михалєв загинув сьогодні в результаті нападу на український механізований патруль. Ще двох наших миротворців поранено. Це рядові Ярослав Злочевський і Володимир Бегутов. Як повідомила прес-служба міністерства оборони, це сталося о 8 ранку за київським часом біля іракського міста Аз-Зубадія, що розташоване за 60 км від Ель-Кута. БТР-80, що замикав колону з трьох бронетранспортерів українських миротворців, обстріляли з двох боків з ручних протитанкових гранатометів і крупнокаліберных (так на сайті. – Т.М.) кулеметів.

На допомогу українським військовим були послані американські вертольоти. Вони евакуювали потерпілих до Багдадського військового шпиталю. Стан їхнього здоров`я називають стабільним (виділено мною. – Т.М.)". (Новий канал. Репортер, Середа, 28 квiтня, 13:03)

Готуючи до ефіру інформацію, пам"ятаймо про матерів, які жадібно ловлять кожну звісточку про ту далеку невідому країну, куди лиха доля закинула сина.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 138 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист