Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Минулого року авторка з болем писала про те, що провідні вітчизняні телеканали проігнорували день народження Майстра – Олександра Петровича Довженка (див. "Українське") і висловлювала сподівання, що 110-та річниця від дня його народження буде гідно пошанована на українському ТБ.

Перше повідомлення відомого каналу про підготовку до святкування  дати вселило надію, однак  знову змусило сісти до клавіатури, але про те, що  стало першопричиною написання цього матеріалу трохи згодом.

Спершу сюжет: "10 вересня цього року виповнюється 110 років з дня народження видатного українського кінорежисера, класика світового кінематографа Олександра Довженка
У цей день відбудуться урочисті мітинги не тільки на Національній кіностудії, яка носить ім'я Довжека, а й на батьківщині, в селищі Сосниця Чернігівської області. Там до ювілею майстра капітально відремонтували кінотеатр, який названо на честь метра, і у такий спосіб в районі відновлять кінопокази. А представники Міністерства культури повідомили, що повне зібрання фільмів Довженка незабаром з'явиться у цифровому форматі. 17 із 18 фільмів Довженка, бо один не зберігся, випустять на чотирнадцяти цифрових дисках. І це буде найкращим заходом по вшануванню пам'яті майстра, вважають кінознавці". (1+1, ТСН, 02.09.04)
1939 року Довженко написав «Автобіографію». "Народився я 30 серпня 1894 року, - писав Митець, - на околиці невеликого повітового містечка Сосниці на Чернігівщині, що звалося В"юнище, в родині хлібороба Петра Семеновича Довженка, який належав до козацького, як на ті часи стану".
Тим часом нащадки  внесли корективи до  життєпису Майстра, виправдуючи таке втручання поверненням історичних фактів, які в оригіналі було написано під пресом комуністичної ідеології (особливо там, де йшлося про політику, партійну належність etc. ).  На сьогодні навіть у джерелах, які не можуть, здавалося б, викликати сумнів,  маємо кілька дат  народження Митця. Зокрема, у 7 томі Большой советской энциклопедии (М., 1972) і в "Киноэнциклопедическом словаре" (М., 1986) такою датою є 11 вересня (за новим стилем). 
Однак у  в третьому томі Української радянської енциклопедії (К., 1979) та "Українському біографічному кінодовіднику" (К., 2001) Нонни Капельгородської, Євгенії Глущенко, Олександри Синько названо іншу дату – 10 вересня. Цю ж дату подибуємо і на сайті Мінкульту (http://www.mincult.gov.ua).
Відомі ж пошуковці-довженкознавці, проте, такою датою називають 12 вересня. Ось цитата з книги Івана Кошелівця "Олександр Довженко" : "У Петра і його дружини Одарки 12 вересня 1894 року народився син, якого охрестили Олександром, а в родині просто називали Сашком... " На цю дату вказує і Сергій Плачинда у книзі "Олександр Довженко" (К., 1964). Роман Корогодський, упорядник видання "Олександр Довженко. Господи, пошли мені сили" (Харків, 1994), зазначає: "На хуторі В"юнище поблизу села Сосниця, що на Чернігівщині, 12 вересня 1894 року народився Олександр Петрович Довженко". Цю дату викарбувано і на меморіальній дошці Сосницького літературно-меморіального музею О. Довженка.
На перший погляд, саме ця дата і є правильною. Справа в тому, що для переведення юліанських дат (між 5 жовтня 1582 р. і 29 лютого 1700 р.) зі старого стилю в новий (григоріанський) треба додавати 10 днів. Якщо ж ці дати знаходяться між 1 березня 1700 р. і 29 лютого 1800 р. до них додаються вже 11 днів. Між 1 березня 1800 р. і 29 лютого 1900 р.  – 12 днів. І так далі.
Директор Сосницького літературно-меморіального музею О. Довженка Любов Миколаївна Наконечна розповіла мені, що у самого Митця, крім автобіографії, є кілька записів про дату його народження, у тому числі й за новим стилем – згадується і 10, і 11, і 12 вересня, тобто сам він не надавав цьому значення. Однак у метричній книзі, що знаходиться в музеї,  зроблено запис про дату народження Олександра Петровича Довженка – 29 серпня 1894 року. Київська обсерваторія підтвердила, що ця юліанська дата відповідає 10 вересня за новим стилем.
Хочеться сподіватися, що  хоча б з нагоди наступного ювілею знайдуться кошти і для того, щоб викарбувати на меморіальній дошці музею справжню дату народження одного з найвизначніших митців кіно світової міри, засвідчивши повагу до його світлої пам"яті, хоча б тому, що він - "художник особливий. Він розповідає не про те, що є, не про те, що було, а про те, що буде"( Остап Вишня).
Перегорнімо лиш пророчі записи його "Щоденника": "Чи зберуться наші люди знову на Вкраїні? Чи повернуться вони з усіх нетрів, далеких далекостей нашого Союзу і заповнять її замість померлих од ворога, од мору, од кулі і петлі? Чи так і лишаться там, а на наші руїни наїдуть чужі люде і утворять на ній мішанину. І буде вона не Росія, не Вкраїна, а щось таке, що й подумати сумно"; "Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема. Де ж рождатися, де плодитися дезертирам, як не у нас? Де рости слабодухим і запроданцям, як не у нас?"; "Світе мій убогий! Покажи мені, де на тобі пролилося ще стільки крові, як у нас на Україні. Нема другої України. Нема" (14/IV/1942); "Перечитав знову історію України. Боже, до чого ж вона сумна і безрадісна. До чого невдала і безпросвітна. Нігде правди діти – і погані ми, і нещасливі. Більш нещасливі, ніж погані..." (27/IV/1942); "Чи ж народ безсмертний? Чи невмирущий він в конечності своєї долі? Смертний, як і все, що живе. Все йде, все минає. А невмирання наше довге українське, чи ж є воно життя, чи тільки кволе, жалюгідне існування.
Нас, кажуть, більше за добру європейську державу.
Ми є і нас нема. Де ми?"(2/VII/1942).
Вчитаймось лиш у ці рядки його автобіографічної "Зачарованої Десни":
"- Тату!

  1. Що, синку?
  2. Що там за люди пливуть?
  3. То здалека. Орловські. Руські люди, з Росії пливуть.
  4. А ми хто? Ми хіба не руські?
  5. Ні, ми не руські.
  6. А які ж ми, тату? Хто ми?
  7. А хто там нас знає, - якось журливо проказує мені батько.- Прості ми люди, синку... Хахли, ті, що хліб обробляють. Сказать би, мужики ми...да...Ой-ой-ой... мужики, й квит. Колись козаки, кажуть,  були, а зараз тільки званіє зосталось".

            Хіба це не про нас?

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 346 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист