Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

29 вересня згадала батька, який 9 травня соромиться одягати піджак, важкий від нагород, – не тому, що йому, тяжкохворому інвалідові війни, це не під силу. Не під силу витримати зневажливе ставлення сучасників до ветеранів...

Згадалися колишні сусіди, які   завжди покладали квіти  у Бабиному Яру: там уся їхня рідня, а може й не там – не залишилося свідків, які б розповіли про це напевне.  Інших могил на цій землі у них також не лишилося, тому вони емігрували...
Згадалися "Уроки нетерпимості", коли було встановлено супутниковий зв'язок між каналом "1+1" і студіями чотирьох країн: США, Росії, Німеччини та Ізраїлю. Серед українських учасників міжнародного телемосту в  павільйоні "1+1" знаходилися політики найвищого рівня, лідери релігійних громад, представники різноманітних партій, парламенту, дипломатичного корпусу, а також закордонні політики, що прибули до Києва вшанувати пам'ять жертв Бабиного Яру і взяти участь у цьому  спеціальному проекті "1+1". Це було 29 вересня 2001, у 60-ту  річницю  початку   масових розстрілів мирного населення в Бабиному Яру - величезній братській могилі, де поховані  «вороги третього рейху»,  незалежно від національності  - мирні жителі, десятки тисяч військовополонених, підпільники і заручники за дії підпільників, українські патріоти і партизани, моряки Дніпровської флотилії, футболісти київського «Динамо», цигани...
Згадалося це все під час перегляду новин, коли телевізійники  відрапортували про страшну трагедію, що сталася на київській землі. Щоб зрозуміти, чому я вжила слово з давно забутої епохи партійних з"їздів "відрапортували", порівняйте, наприклад,   повідомлення-близнюки двох провідних телеканалів:
"62 роки тому на окраїні Києва фашисти почали масові розстріли в Бабиному Яру"(ТСН, 1+1, 29.09.03).
"29 сентября исполняется 62 года с начала массовых расстрелов в Бабьем Яру в Киеве"("Подробности", ИНТЕР, 29.09.03)
"Тільки на початку осені 41-го року тут вбили близько 30 тисяч євреїв. Проте Бабин Яр став братською могилою для людей усіх національностей – за два роки нацисти розстріляли тут більше 150-ти тисяч людей. Сьогодні до меморіалу в Києві поклали квіти вищі керівники України, міністри, народні депутати та представники єврейських общин"(ТСН, 1+1, 29.09.03).
"Руководство Украинского государства возложило цветы к Мемориалу жертвам трагедии.
В церемонии возложения цветов принимали участие президент Украины Леонид Кучма, председатель Верховной Рады Украины Владимир Литвин, премьер-министр Украины Виктор Янукович, Киевский городской председатель Александр Омельченко.
Собравшиеся почтили память жертв Бабьего Яра минутой молчания.
Справка. 29 сентября 1941 года немецко-фашистские захватчики начали массовые расстрелы в Бабьем Яру в Киеве. В период с конца сентября по начало октября 1941 года фашисты расстреляли более 30 тысяч евреев - жителей столицы"("Подробности", ИНТЕР, 29.09.03).
Чи можна було про трагедію розповісти інакше, не виходячи за рамки інформаційних жанрів? Як засвідчили журналісти СТБ, це можливо, але  тільки за умови, коли тобі самому болить те,  чим ти наповнюєш ефір. Вважаю доречним навести сюжет цілком:

Сьогодні роковини трагедії Бабиного яру

62 роки тому там почалися масові розстріли. За два роки, доки вони тривали, бабин яр став могилою щонайменше для ста тисяч людей. Євреїв, циган, українців.

Пані Людмила приходить до Бабиного яру щороку з дитинства. Подвір’я, де вона жила з батьками було над самим яром.


ЛЮДМИЛА ЗАВОРОТНА

У нас дом был №1, огород подходил к самому яру. Ночь спать невозможно было. Каждый ждал своей очереди.



Переживжи фашистську окупацію пані Людмила, за союзу змушена була боятися за своє життя і в мирний час.

Напередодні масових розстрілів по столиці розвісили оголошення, щоби усі євреї прийшли до Бабиного Яру з речами. Тоді ходили чутки, що їх депортуватимуть до Палестини. Пан Віктор пам’ятає ці дні так, наче це було вчора. Приходить сюди 29 вересня щороку і каже, що як на свою могилу. Його матір розстріляли, а самого Віктор Стадника дивом врятували.

ВІКТОР СТАДНИК

Моя мать была еврейка, папа русский. Он попал в плен, а мы - в Бабий Яр. А у нас все говорили... Палестина часто звучала тогда ,что вывезут нас. Израиля - то не было.

              Спочатку розстрілювали тільки євреїв, а вже за кілька місяців знищувати почали українців, циган та військовополених.

ОЛЬГА КОБЕЦЬ
голова товариства ім. О.Теліги

Тут загинули військовополонені, тут знайшли свій прихисток футболісти київського "Динамо" , тут же душі померлих за національну ознаку - цигани, роми...

 




Людей, які на власні очі бачили розстріли, стає все менше. Утім, щороку, 29 вересня, у Бабиному яру лишаються гори зів’ялих квітів.
Тетяна Даниленко, Ігор Антонюк, Вікна – Столиця, СТБ , 29.09.03

...Згадалося з виступу Івана Дзюби   в двадцять п’яту річницю трагедії в Бабиному Яру: “Цю трагедію приніс нашим народам фашизм. Однак не треба забувати, що фашизм починається не з Бабиного Яру і ним не вичерпується. Фашизм починається з неповаги до людини, а закінчується знищенням людини, знищенням народів – але не обов’язково тільки таким знищенням, як у Бабиному Яру".

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті один гість та відсутні користувачі

Відкритий лист