Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Старовинне місто Львів засноване Галицько-Волинським князем, що згодом став королем 0 Данилом Романовичем, який дав назву місту на честь свого сина Лева.

Перша згадка у Галицько-Волинському літописі про Львів датується 1256 р. Від того часу місто невпинно зростає.

За середньовічними переконаннями, померлих, окрім самогубців і страчених, ховали в освячену землю, якою вважалась земля біля храму. Жертв епідемій тоді вивозили далеко за місто. Біля католицьких храмів ховали католиків, а біля Успенської церкви і Вірменського собору – православних та вірмен. Церковних достойников ховали у храмах.

Та розташування кладовищ біля храмів у житлових кварталах створювало загрозу поширення епідемій. Вода з цвинтаря потрапляла у криниці міщан. Запобігаючи виникненню епідемій, імператор Йосиф II у 1783 р. своїм розпорядженням зобов’язав міську управу Львова ліквідувати кладовища навколо храмів. Влада м. Львова не поспішала виконувати даний їм наказ, доки не отримала повторний, більш категоричного змісту.

За межами східних околиць старовинного Львова на мальовничих пагорбах, терасах і узгір’ях, там де на початку ХVI ст.. хоронили знедолених, у 1786 р. було офіційно відкрито цвинтар. Ця місцевість тоді мала назву «Личаків» і тому новоутворене кладовище назвали «Личаківський цвинтар».

Цей цвинтар є одним з не багатьох у Європі і єдиний з заснованих за межами старого Львова, що зберігся до сьогоднішнього часу.

Досі невідомо, чому відомі діячі політики , культури, науки, державні службовці, заможні міщани впродовж кількох століть надавали перевагу при похованнях саме території з назвою «Личаків», та завдяки їм ця територія перетворилась на неповторний мальовничій куточок природи. Це вони, вкладаючи кошти у дорогі пам’ятники , перетворили цей куток у справжній музей-некрополь.

Впродовж свого існування територія Личаківського некрополю кілька разів розширялася. Вперше для його розширення було закуплено землю у 1790 р., згодом у 1804, також у 1808 та 1856, всього площа складає 42 га.

Саме слово «цвинтар» з латинської і старогрецької мов перекладається як «усипальниця». Усипальницею можна назвати весь Личаківський некрополь, де спочиває біля 400 тис. осіб.

Споруджені у псевдоготичному стилі шпилясті брами. 1875р.

Найстаріша надмогильна плита на Личаківському кладовищі, датується 1675 роком, хоча офіційна дата відкриття кладовища – 1786 р., але навряд чи кладовище розпочиналося на пустому місці…

Нагробок Юліани Неватер, початок XIX ст.

В центрі композиції – сама Юліана Неватер, ліворуч – Богиня Ночі, яка одягає на Юліану вінець прикрашений зірками, як символ смерті. Кромка плаття богині оздоблена фіалками, як свідчення про її статус нічної богині, бо фіалка найпахучіша  вночі, а кромка плаття Юліани оздоблена маковими голівками, як символ упокоїння. Можна побачити експресію рухів: Юліана начебто хоче відвести вінець від своєї голови, хоче пожити ще б трошки, проте Богиня Ночі не уклінно й рішуче увінчує Юліану, бо прийшов її час.

Класична композиція на гробниці Тренклів, Вейглів і Брауерів, поч. XIX ст.

Праворуч – хлопець тримає в руках сосуд для збору сліз, праворуч – бог підземного царства, тримає букет із макових голівок, як символ смерті й успокоїння.

Могила Франца Гауера (1757-1822) – австрійського губернатора Королівства Галичина і Лодомерія в 1815-1822, ініціатор відродження галицького Сейму, котрий, за легендою, був страшним хабарником. Надгробок виглядає як вхід до потойбічного світу у вигляді кам’яної брами, яку охороняють два леви: той що праворуч – дрімає, той що ліворуч – сторожить. За легендою, не відомо, що охороняють леви – чи то щоб до могили не підходили чужинці, чи то щоб хазяїн могили не вийшов, якби захотів, обратно до громадян, які настраждались від його поборів.

Гробниця Греко-Католицьких єпископів і крилошан. Споруджена у другій половині XIX ст. Відреставрована і доповнена кількома едикулами і балюстрадою у 1999 р. З 24 достойників, заборонених в усипальниці, троє митрополитів, що очолювали УГКЦ.

Загадкова плакальниця з гробниці Трушковських та Закрейсів, у якої під час дощу певної інтенсивності вода стікає обручем до перенісся, завдяки і спадають краплі, створюючи враження що жінка плаче.

Тужить вона за графом Трушковським, котрий загинув під час І світової війни і був похований у Єрусалимі.

Гробниця банкіра Е.Сверчинського.

Ця гранітна усипальниця своїм зовнішнім виглядом нагадує банківський сейф. Схожості до сейфу їй надае не тільки таємничого виду ручка посередині затули, але й дві потужні чотиригранні колони з боків. За однією з легенд, саме у цих колонах міститься таємний код, і якщо обертати ці колони, можна відчинити гробницю.

Запольська Габріеля (1857-1921)- польська письменниця і драматична актриса, авторка відомого твору «Мораль пані Дульської».

Тут похований Владислав Белза (1847-1913) – польський поет, публіцист. Написав найвідоміший дитячий віршик для школярів.

Могила Станіслава Щепановського (1846-1900)- піонера галицького нафтового промислу, економіст, промисловець, свого часу міг стати європейським Рокфеллером. Пам’ятник складений з великих уламків граніту, нагадує скелю в Карпатах, оскільки геолог Щепановський колись пройшов ці гори вздовж і поперек з геологічним молотком.

На вершині скелі сидить орел, який колись був прикутий ланцюгами, який повинен був нагадувати міф про Прометея, на знак того, що Щепановського було безпідставно звинувачено у розкраданні державних грошей, та ув’язнено. В неволі він і помер.

Нагробок Івану Крип’якевичу (1886-1967) – відомому історику, вченому, автору 700 наукових праць, монографій, статей. Пам’ятник на могилі нагадує оборонну вежу в місті Холм, де похований король Данило Галицький. У цьому місті народився Крип’якевич і давньогалицький воїн – охоронець земель князівства ніби зійшов зі сторінок його праць.

На могилі Гощинського Северина (1801-1876) величний пам’ятник. Це польський поет-романтик, учасник листопадівського повстання 1830 р.

Родинні каплиці Лодинських, Моровських і Бачевських.

Володимир Барвінський(1850-1883) – громадський і політичний діяч, літератор, письменник, співзасновник товариства «Просвіта» і «Рідна школа», редактор журналу «Правда» і найпопулярнішої української газети «Діло». На могилі Володимира Барвінського у 1892р. споруджений найкращій український пам’ятник на кладовищі у ХІХ ст. Вершина піраміди, складеної з брил кристалічного вапняку, увінчана бронзовою композицією, що складається з постаті жінки в українському вбранні – образу Матері – «Просвіти» та хлопчика з лавровим вінком вічної слави, який він тримає над бронзовим медальйоном із портретним зображенням В.Барвинського. У правій руці підлітка картуш із зображенням герба Галичини.

Доречи, це перший бронзовий пам’ятник, який встановили на Личаківському кладовищі.

Пам’ятник Маркіяну Шашкевичу (1811-1843) – будителю національного відродження Галичини, поету, фольклористу, засновнику українського товариства «Руська Трійця» , співавтору альманаху «Русалка Дністровая». На гробниці, до якої перенесено прах М.Шашкевича через 50 років після його смерті, постать плакальниці як символ Галичини, що тужить за передчасно померлим сином. Ця скульптура привезена у 1906р. з Мюнхену. Виконана з чорного дерева і покрита тонким нашаруванням міді.

Торосевич Юзеф(1771-1869) – доктор медицини, меценат, опікун сиріт, засновник вірменського наукового закладу. На постаменті – сідяча постать старенького дідуся, що пригортає до себе двох босоногих, убого вбраних діточок. Це ті діти-сіроти, яким Ю.Торосевич заповів усі свої заощадження.

Установлен пам’ятник у 1871р.

Композиція «Каменяри» на місті поховання Івана Франка(1856-1916), одного з найвизначніших постатей в історії українства. Поет, прозаїк, етнограф, літературознавець, громадський діяч, перекладач, що добре володів чотирнадцятьма іноземними мовами. За твердженням багатьох вчених, на Україні не було і нема діяча, який би працював у такому широкому діапазоні, як І.Франко.

Поховання Ольги Франко (1864-1941), дружини та вірної помічниці І.Франка. ЇЇ могила знаходиться трохи далі від могили чоловіка тому і стала існувати думка, що начебто вона не схотіла, щоб їх поховали разом. Але на справді, О.Франко померла у 1941 р., коли територія Львова вже була зайнята німецькими окупантами. На поховання разом з чоловіком потрібно було брати дозвіл в німецької комендатурі, але там цей дозвіл не дали, тому і поховали О.Франко трохи далі від її чоловіка.

Станіслав Людкевич (1879-1979) – легендарний композитор, фольклорист, музикознавець, другий після Миколи Лисенка, що став на шлях професіоналізму в українській музиці. Автор багатьох симфонічних і оркестрових творів, солоспівів. Найвідоміший його твір – симфонія-кантата «Кавказ» за однойменною поемою Т.Г.Шевченка. Перша її частина – найскладніша у музичному доробку композитора – має неофіційну назву «Прометей». Можливо, саме тому на його могилі підноситься постать Прометея, що у одній руці тримає вогонь, а іншою вказує на ліру, як на символ музики.

«Музичний Орфей» на місті спочинку Соломії Крушельницької (1872-1952)- оперної співачки світової слави, лірико-драматичне сопрано, примадоні таких знаменитих театрів, як «Ла Скала», «Опера Комунаре», «Театро ля Опера».

Оригінальний пам’ятник на могилі Кароля Шайнохи (1818-1868) – польського історика, автора драматичних творів. У ніші обеліску мармурове погруддя К.Шайнохи, схожого на давньогрецького поета-сліпця Гомера.Ліворуч постать музи історії Кліо зі стилосом і картушем, а праворуч – муза трагедії Мельпомена.

«Королівський надгробок» вірменського архієпископа Кирила Самвела Степановича (1755-1858). За однією із легенд, цей духовник у віці 75 років важко захворів і вирішив замовити проект власної гробниці. Проект розробили, провели будівельні роботи, виготовили кам’яну постать, на смертному ложі, але сам архієпископ залишився живим і ще 28 років приходив доглядати свою гробницю, померши на 104 році життя.

Могила священика Яна Гутковського. Зверніть увагу, як детально відтворені риси обличчя, це було можливе тільки за умови, якщо скульптор мав чітку уяву, як виглядав померлий. Інакше встановлювали якийсь інший нагробок.

Скульптура «Морфей» на гробниці Гешопфів.

На території Личаківського кладовища знаходиться 26 капличок.

Гробниця родини Івановичів. На цій усипальниці вірменського лікаря Юзефа Івановича, окрім його погруддя, кам’яні скульптури двох лежачих собак, що плачуть. За  легендою у 1877 році двоє собак Плуто і Неро прийшли до могили свого господаря і, відмовившись від їжі та води, за деякий час померли не від голоду та спраги, а від туги і суму.

Каплиця родини Гноїнських.

Нагробок Марії Конопніцкої (1842-1910)- знаменитої польської письменниці, яка багато творів присвятила дітям, її відомий вірш «Рота» претендував на те, щоб стати гімном держави Польща. Марія Копопніцька для поляків – як Леся Українка для українців.

На гробниці Крувчинських стоїть скульптура ангела.

Каплиця родини Бачевських – одна з найвеличніших усипальниць Личакова. Належала відомій галицький родині Бачевських – продуцентів відомих у Європі горілки, лікерів, коньяку.

Помпезний пам’ятник(вид с боку) Ордону Юліану Константи (1810-1887)- польському національному герою, на честь котрого Адам Міцкевич написав поему «Редута Ордона». На могилі величний пам’ятник  у вигляді піраміди, у підніжжя якої обіперся на гармату конаючий лев як символ важкопораненого Ордона.

Омелян Огоновський(1833-1894)-письменник, автор кількатомної «Історії української літератури», голова товариства «Просвіта», професор Львівського університету.

Гробниця родини Камінських.

Нагробок на могилі родини Якубовських, сучасна скульптура початок ХХ ст.

Нагробки на могилах Францішека Заремби (ліворуч) та Антоні Пюрецького (праворуч) – солдат, які приймали участь у повстанні генерала ТадеушаК остюшки. Антоні Пюрецький прожив 106 років, а Францішек Заремба – 112 років. До речі, Францішек Заремба найстаріша людина на Личаківському кладовищі.

Скульптурою «Спляча красуня» прикрашена гробниця Марковських. На кам’яному ложі постать молодої чарівної жінки Регіни Маяковської, котра раптово пішла з життя на сцені драматичного театру у 1885 році. Окрім актриси, в усипальниці спочивають також 1,5-річний син Андрій і 7-річний син Вітольд, що є підтвердженням якогось злого фатуму, що навис над родиною Марковських.

Скульптурна композиція на могилі Ігоря Лацянича (1935-2003) – народного артиста України.

Нагробок на могилі учня гімназії.

Вид на родинну гробницю Бауерів. Тут покоїться Бауер Фердинанд (1825-1893)- міністр Австро-Угорської імперії, цісарсько – королівський фельдмаршал. В одній із постатей, які зображені на гробниці, відтворено саме образ 10-річного Фердинанда.

Каплиця графів Дунін - Борковських. Найстаріша каплиця цвинтаря, зведена у 1812 році. Є єдиною на кладовищі спорудою, що збудована в стилі чистого класицизму. Фасад оздоблений двома фігурами античних міфічних богів і чотирма корінфськими колонами. У підземних галереях знайшли спочинок 22 представники цієї шляхетної родини, яка мала далеке українське коріння. Останнє поховання було здійснено у 1966 році.

Вхід до підземних галерей каплиці Дунін – Борковських охороняють три ангели.

Могила Чайківського Миколи (1887-1970) – вченого-математика, сина письменника Андрія Чайківського. У 1918р. очолював Рава-Руський повітовий комісаріат ЗУНР, пізніше займався викладацькою діяльністю, очолював приватні школи, гімназії. З 1962 року – професор Львівського університету.

«Плачуча діва» на могилі Юліани Шрангнер.

Нагробок на могилі Йозефа Шнайдера (1814-1821) виглядає у виді ложа, котре усипано маковими голівками, на якому спочиває юнак увінчаний вінцем також із макових голівок, на знак спокою та умиротворення.

Рідке для Личаківського кладовища поєднання дерева та цегли.

Діва Марія на нагробку родини Шабельських. Поч. ХХ ст.(1915р.)

Скульптурний нагробок із зображенням Діви Марії із немовлям(1906р.)

Єдиний на Личаківському кладовищі металевий хрест.

Нагробок встановлений у 1792 році.

Нагробок 1863 року. Цікаве поєднання хреста із античними деталями у вигляді макових голівок.

Усипальниця Сестер Бенедиктинок.

Могильний пам’ятник у вигляді стовпа з відрізаною верхівкою, що означає перерване життя , особливо це стосується молоді.

Інколи на Личаківському кладовищі зустрічаються такого виду нагробки: металевий хрест на цегляній опорі, у більшості це стосується пам’ятників середини ХІХ ст. Зокрема цей датуеться 1863 роком.

Також цікавий нагробок 1861 року - виготовлений повністю із метала, який за роки повністю покрився іржею на бетонному постаменті.

Скульптура «Діва Марія із немовлям» (нагробок 1887р.)- визначте як ретельно вирізьблені деталі.

Усипальниця Йозефа Шутерхейма.

Нагробок на могилі Ванди княгині Чарторизької.

Цей нагробок, ізобілує символами:  хрест, зображення божої матері із немовлям, фігура людини, череп.(кінець ХІХ ст.)

Досить незвична форма нагробка, а також поєднання матеріалів з яких його виготовлено.(1894 р.)

Досить рідке для Личакова втілення мотивів християнської віри в надмогильних пам’ятниках. Нагробок 1896 року.

Нагробок 1848 року  у вигляді урни з прахом.

Каплиця над гробницею Хелени Фреунд.

У 1856р. за дорученням Львівського магістрату один із найкращих спеціалістів - садівників К.Бауер спланував на території Личакова алеї і дороги, надавши цвинтарю яскравих ознак парку.

Гробниці будували так, щоб температура влітку там не перевищувала +8 градусів, а  взимку не нижче +1 градусів за Цельсієм.

Творіння майстрів різьби по каменю на окремих полях Личакова:

Сучасні пам’ятки скульптури варті уваги:

Скульптура «Ісус Христос навколішки»

Нагробок Роману Шухевичу (1907-1950)- головному командиру Української Повстанческої армії.

Федорів Роман (1930-2001)- відомий письменник, багаторічний редактор журналу «Дзвін».

Пам’ятник на могилі Якова Чайки (1918-1995)- відомого скульптора, художника, автора монументальних пам’ятників.

Могила Юрія Руданського (1947-2007) – ректора «Львівська Політтехніка».

На могилі Чукарина Віктора (1921-1984)- бронзове погруддя атлета з брусами. Віктор Чкарин – спортсмен-гімнаст, абсолютний чемпіон світу та двох Олімпійських ігор у Хельсінкі та Мельбурні. Здобув 11 медалей, в тому числі 7 золотих. За час своєї спортивної кар’єри завоював стільки золотих нагород європейських і світових першостей, скільки не здобували всі львівські спортсмени разом узяті за останні 90 років.

Леопольд Левицький(1905-1973)-графік, художник-авангардист, автор картин на реалістичну тематику. На могилі – незвичайна абстрактна композиція, що нагадує короткий підпис Левицького, складений з двох літер «Л» -першої літери імені та першої літери прізвища.

Ірина Вільде, справжнє ім’я та прізвище Дарина Полотнюк, (1907-1982) - відома письменниця, публіцист, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка. Надмогильний пам’ятник нагадує розгорнуту книгу.

Івасюк Володимир (1949-1979)-популярний композитор і поет, легенда української естради, автор понад 100 романтичних, мелодійних пісень, що виконувались далеко за межами України. Найбільш відомі «Червона Рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» та інши. Знищений радянським режимом і для імітації самогубства його мертве тіло повісили у Брюховецькому лісовому масиві. Протягом 11 років не давали дозволу на встановлення надмогильного пам’ятнику і тільки у 1990 році постала тут бронзова композиція у вигляді сценічного епізоду – постать молодого композитора поряд з роялем.

Орест Мацюк (1932-1999)- директор Державного Архіву Львівської області, видатний вчений, дослідник історії паперової промисловості України, водяних знаків, замків , фортець Галичини.

Нагробки на могилах Одрехівського Василя (1921-1996)-скульптора, який походив з родини різьбярів, автора багатьох монументальних пам’ятників(ліворуч); Мисько Емануїла (1929-2000) – відомого скульптора-монументаліста, автора ряду пам’ятників, майстра психологічного портрету. Протягом 12 років очолював Львівську обласну Спілку художників України, ректор Львівської академії мистецтв (по центру); Бідняка Миколи (1930-2000) – талановитого живописця з драматичною долею. Втрата у 15-річному віці обидвох рук підштовхнула його до ідеї малювати, тримаючи пензлик вустами. Він навчався у канадському місті Калгарі у інституті технології мистецтва і як кращій студент отримав грошову нагороду. У 1964  р. став членом Світової асоціації митців, що малюють, не маючи рук. З 1990 р. приїжджає на Україну вдруге і назавжди. Працює на посаді професора Львівської академії мистецтв (праворуч).

Могила Ігоря Білозіра (1955-2000) –популярного композитора, поета, автора естрадних пісень, легендарного керівника гурту «Ватра», продовжувач пісенних традицій Володимира Івасюка. Смертельно побитий доморощеними українофобами.

Каплиця з похованням праху президента ЗУНР Євгена Петрушевича (1863-1940) – громадського і політичного діяча, президента Західноукраїнської Народної Республіки. Помер у Берлині і був заборонений на цвинтарі св. Ядвіги. У 2002 р. його прах було перевезено до Львова і урочисто захоронено у крипті каплиці Меморіалу воїнів УГА на Личаківському цвинтарі.

Прийдіть сюди  і Вас охопить таке незбагнене відчуття, що може зрівнятися лише з відчуттям святої сповіді.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 103 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист