Сторожинець - місто на Буковині, районний центр Сторожинецького району Чернівецької області, положене біля підніжжя Карпат над річкою Серетом, на українско-румунському етнічному пограниччі.

Місто Сторожинець, після Чернівців, одне з найбільших, найгарніших, найбагатших на визначні місця куточків області. Сторожинець – справжнє місто-сад. На одного мешканця тут в середньому припадає понад сорок квадратних метрів зелених насаджень. Цей квітучий районний центр вабить гостей тінистими парками і садами, прямими вулицями, гарними, ошатними будівлями, пам’ятниками.

Гордістю Сторожинця є державний дендропарк, який знаходиться на території лісового технікуму. Тут росте до 1200 видів дерево-чагарникової рослинності. Крім цього, є розсадник площею 5 гектарів, два штучних ставка, альпінарій, ботанічний майданчик.

Районний центр Сторожинець, що розкинувся лівому березі Серету у підніжжя Буковинських Карпат, може сміло претендувати на звання найзеленішого міста Буковини: на одного мешканця тут приходиться більше 40 квадратних метрів зелених насаджень.

В місті немає старовинних архітектурних пам’яток, проте наймальовничіший на Буковині дендропарк, австрійська забудова кінця ХІХ – початку ХХ століття, релігійні споруди різних конфесій та адміністративні будівлі спонукають відвідувачів міста залишитися тут хоча б на день.
У 1854 році, коли було утворено Сторожинецький повіт і Сторожинець став містечком, першим головою муніципалітету став Григорій Флондер. Тоді родині Флондерів належало половина містечка. Другою половиною володіла родина Штайнерів. Пізніше, на початку ХХ століття Флондери продали палац родині єврейського землевласника і мецената Михаеля Оренштайна.

Зліва від палацу і парку за вулицею Крейтера розташоване старе польське кладовище. Тут знаходиться братська могила воїнів, що загинули під час Першої світової війни, та мурована капличка-костел з невеликою башточною, побудована на початку ХХ століття.


Відразу за польським кладовищем – українське кладовище, поруч з яким стоїть дерев’яна церква Святого Архистратига Михаїла (збудована в роки Незалежності).

Якщо рухатися у бік центру вулицею Полтавською, яка за дендропарком з’єднується з вулицею, що носить ім’я буковинського художника Пантелеймона Видинівського – можна побачити на будинку під номером 11, де мешкав видатний графік, маляр та портретист, меморіальну дошку, яку встановили у 1993 році. Ліворуч від дороги на розі вулиць Видинівського та Окуневської побачимо триповерхову будівлю, спотворену перебудовами. Це – перша в Сторожинці приватна гімназія, відкрита у 1903 році. Опісля більш ніж століття, призначення будівлі не змінилося: тут як і раніше, знаходиться гімназія, хіба що державна.

З протилежного від гімназії боку вулиці Видинівського відходить маленька вуличка, що має назву Українська. На ній розташована будівля міської та районної лікарні, від якої ще й сьогодні віє духом австрійських часів. Двоповерхова будівля лікарні, що більше нагадує палац у стилі класицизму, була побудована у 1907 – 1908 роках.

Ще два квартали, і ми – в самому центрі міста на роздоріжжі чотирьох шляхів, які ведуть у майже протилежні куточки області: на захід – до Вижниці, на північ – до Чернівців, на схід – до Глибокої, на південь – до Красноїльська. На перехресті – найстаріша в Сторожинці школа, що має поважний вік 150 років.

Перед тим, як оглянути центр, проїдемо декілька сот метрів у напрямку Чернівців по вулиці так і називається – Чернівецька. Тут збереглося багато старих будиночків, переважно одноповерхових.
Трохи далі на протилежному боці вулиці – церква з такою з самою назвою, але майже на півтора століття старше за першу. Церква, побудована у 1865 році, більше нагадує костел. Адже до встановлення у 1940 році влади «совєтов» на Буковині, храм був греко-католицьким. У 1900 році в храмі відслужив службу відомій епіскоп, а пізніше – митрополит греко-католицької церква Андрій Шептицький.


Через два квартали по лівий бік вулиці Чернівецької побачимо кіркут – єврейське кладовище. Під час Першої світової війни кладовище було перетворено російськими військами, які тричі займали місто, на пасовище для худоби.

Цвинтар був відновлений у 30-ті роки завдяки пожертвуванням нащадків землевласника Самуеля Оренштайна. Серед кам’яних надгробків стоїть пам’ятний знак у вигляді підкови з шестикутною зіркою, встановлений в пам'ять про більш ніж 250 євреях, закатованих нацистами у 1941 році.



 

Джерело: http://andy-babubudu.livejournal.com