Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

         

Галич Олександр Аркадійович (справжнє прізвище Гінзбург)

(1918—1977)

      

Радянський поет, сценарист, драматург, автор і виконавець власних пісень. Галич — літературний псевдонім, складений із літер власного прізвища, імені та по батькові. 

       

Олександр Гінзбург народився 19 жовтня 1918 р. в Катеринославі (нині Дніпропетровськ) в єврейській родині. Батько — Арон Самойлович, економіст, мати — Фані Борисівна Векслер, працювала в консерваторії. В 1920-му році родина Галича переїхала до Севастополя. В 1923-му році вони переїхали до Москви, де оселилися в домі Веневитінова в Кривоколінному провулку. У цьому будинку Пушкін колись вперше читав свою трагедію «Борис Годунов». Після дев’ятого класу Галич майже одночасно вступив до Літературного інституту ім. М. Горького і до Оперно-драматичної студії К. Станіславського. Проте Літературний інститут кинув. Через три роки Галич перейшов в Театр-студію А. Арбузова і В. Плучека (1939). В лютому 1940-го року студія дебютувала спектаклем «Місто на сході сонця», авторство якого було колективним. Одним з авторів п’єси став Галич. Це був його дебют в драматургії. Коли почалася війна, Галича забрали в армію. Але медична комісія визнала його непридатним. Галич влаштувався в геологорозвідну партію і поїхав на південь. На півдні, в Грозном, він потрапляє в театр, в якому працює до грудня 1941-го року. Звідси Галич їде в Ташкент, де Арбузов почав формувати театральну групу з своїх колишніх студійців. У ранній період своєї творчості Галич написав декілька п’єс театру.

       

З кінця 1950-х Галич починає писати пісні, виконує їх під власний акомпанемент на семиструнній гітарі. Будучи в деякій мірі послідовником романсової традиції та мистецтва А.Н.Вертинського, Галич став одним з найбільш яскравих ярких представників жанру російської авторської пісні (поряд з В. C. Висоцьким и Б. Ш. Окуджавою), який з появою магнітофонів набув велику популярність. У цьому жанрі Галич сформував власний напрям.

        

Перші пісні — «Леночка» (1959), «Про маляров, истопника и теорию относительности» та «Закон природы» (1962) — які здавалося б і не стосувалися політики, однак різко випадали з радянської традиції. Так почався перелом в творчості Галича. Коли вже перед прем’єрою п’єси «Матросская Тишина», написаної для створеного театру «Современник», заборонили показувати, заявив автору, що він викривляє роль євреїв у Великій вітчизняній війні. Цей епізод Галич потім змалював у повісті «Генеральна репетиція».

       

Надалі його пісні ставали все більш глибокими та політично гострими, що призвело до конфлікту з владою. Галичу було заборонено давати публічні концерти. Його не друкували, і не дозволяли випустити платівку. Його збиралися слухати по домівкам, його пісни передавали з рук в руки. Не дивлячись на заборони, він був відомим та  любимим. Саме це  послужило причиною його подальшого виключення зі Спілки письменників і Спілки кінематографістів. Його не приймали на роботу, і він був позбавлений можливості заробити собі й своїй родині на хліб. В 1972-му році, після третього інфаркту, Галич отримує другу групу інвалідності й пенсію в 54 рублі щомісяця.

     

У 1974 Галич змушений емігрувати; 22 жовтня 1974 року постановою Головліта з узгодженням з ЦК КПСС всі його ранні друковані твори були заборонені в СРСР. Першим його пристанищем за кордоном стала Норвегія, згодом він переїхав до Мюнхену, де деякий час працював на американській радіостанції «Свобода». Потім Галич оселився в Парижі, де загинув 15 грудня 1977 р. від удару електричним током від радіоапаратури.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті один гість та відсутні користувачі

Відкритий лист