Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Стародавнє село Керносівка існує з другої половини ХП ст. а, може, й раніше. З покоління в покоління, наприклад, ходить такий слушний народний переказ, що ще князь Милорадов, облюбувавши улоговинне місце, де зараз розляглося село, подарував його своїй дочці, як придане.

Разом з лугами, що тяглися понад тихою Оріллю, він подарував княжні більше двадцяти родин кріпаків. Як говорить переказ, Милорадов був передбачливою людиною. Для вивчення ще необжитого краю, вірніше сказати, диких ковильних степів Приорілля, він вислав довіреного холопа по прізвищу Керносов.

Була якраз весна, починалася повінь. Керносов на конях перебирався на правий берег і там же з кількома кріпаками почав розбивку місця під майбутній маєток княжни. В одну із весняних ночей вода стала рЬко прибувати. Рятуючись від стихії, Керносов заблукав і втонув на балці, яка й зараз перетинає наше село. Його ім'ям пізніше, коли тут утворився кріпосницький виселок і був побудований панський маєток, назвали хутір, після - і село.

Надзвичайно важко жилося першим поселенцям Керносівки: вони страждали не лише від безземелля (місцевий поміщик Маслов всі угіддя собі захопив), а й від панського сатрапа Калімана, який взяв на себе повноваження від своїх господарів і знущався з людей, не милуючи їх. Народний гнів клекотів, закипав біллю у їх вистражданих серцях, але довгий час під страхом бути закатованими або відданими навічно у рабство, не міг спалахнути вогнем народного повстання.

Стогнали милорадівські та маслівські невільники під тяжким ярмом кріпацьким, гнули свої спини на панській ниві, сподіваючись на загробне життя, про яке так старанно проповідували святі отці місцевої церкви. Стискали в гніві кулаки керносяни, але нічого не могли вдіяти проти панської сваволі.

А тим часом примхи поміщиків не знали меж. Кріпаків вони вважали за «безвільне бидло», торгували ними, як того самі хотіли.

Одного вечора, за чарчиною, приорільські поміщики Маслов та Коллаков почали торгуватись за гінчого хорта. Колпаков зажадав від Маслова чотири кріпосницькі родини. За гостинним столом вони швидко дійшли згоди.

Так були продані в інше село, у ще більше рабство знедолені Вихрик Гнат, Жмур Петро, Пред Олександр та інші кріпаки. Перейшли селяни на заробітки до поміщика Ляшенка Степана Андрійовича. Робочий день тривав 15 -16 годин, а заробітна плата 6 — 7 карбованців на місяць. Житлові умови були жахливі. У 1908 році в селі Керносівка нараховувалося 80 дворів з населенням 475 чоловік, з них 345 - чоловіки, 130 жінок. Наділи давалися лише на чоловіків по дві десятини. Лише революція 1917 принесла людям можливість мати свою землю.

25 грудня 1917 року в м. Харкові відбувся 1-й Всеукраїнський З'їзд Рад, який проголосив Україну Радянською Соціалістичною Республікою. На початку січня 1918 року радянська влада вже була встановлена на Катеринославпщні. 4 січня 1918 року відбувся пленум Катеринославської Ради, який прийняв рішення, спрямовані на розповсюдження Радянської влади. У березні 1918 року було проголошено Радянську владу в Керносівці. Селяни організувались і розділили землю місцевого пана - генерал-майора Ляшенка Степана Андрійовича.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 363 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист