Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Як говорить легенда село засноване ще за часів Київської Русі. У 1151 році князь Андрій Боголюбський побудував у селі монастир.

Назву Горбулів населений пункт дістав (як розповідав старожил цього села Трохименко Федір Антонович) від того, що колись подорожні, їхавши чи йшовши по шляху із села Моделева чи Потіївки на Житомир, з лівої сторони бачили величезний горб, який в народі називали Дівич-горою. Далі йшло поселення, яке перші поселенці називали Горбулів (тобто горб у ліво).

Історія поселення сягає в сиву давнину. Воно уже існувало десь в ХІІ столітті і під час нашестя татаро-монгольського хана Батия було повністю зруйноване. В письмових джерелах село згадується в 1584 році. В селі діє церква, яка побудована в 1746 році. Із розповіді того ж Трохименка Ф.А. дошки підлоги в церкві прибиті ще кованими саморобними гвіздками. Це одна із самих стародавніх будівель в нашому районі, що збереглася до наших днів. По ній можна судити про архітектуру XVII-XVIII століття на нашій поліській землі.

Крім церкви в селі ще побудований польський костьол, який стоїть пусткою і нагадує про часи, коли в Горбулеві проживало багато католиків. Про це свідчить окреме польське кладовище. Сотні років в селі діяв горбулівський базар, на який з’їжджалося багато людей з навколишніх сіл і навіть з сусідньої Білорусії. На території села є великі поклади лабрадориту і на їх основі працює два кар’єри, вироби яких надходять в різні кінці України і інших країн.

Радянська влада в селі була встановлена на початку 1918 року. В роки громадянської війни на території Горбулева і навколишніх сіл діяв загін, що воював проти радянської влади, яким керував житель села Соколовський. Загін був знищений і Соколовський убитий в 1919 році. 7 листопада 1924 року в селі споруджено пам’ятник жертвам революції.

Село Горбулів є центром сільської Ради, воно розташоване за 25 км від районного центру смт.Черняхів та залізничної станції Горбаші і за 49 км від обласного центру Житомира. В селі більше 600 дворів, населення до 2 тис. чоловік. Сільській раді підпорядковано хутір Науменка.

У Горбулеві донедавна розміщувалась центральна садиба колгоспу „Батьківщина”, який мав в користуванні 3,3 тис. га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 2,7 тис. орної землі. Колгосп організований в 1928 році. Перший голова – Петрученко Сергій Іванович, 1904 р.н., чл. КПРС, загинув під час Великої Вітчизняної війни.

За трудові заслуги біля ста горбулівців були нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Вчителька О.Й.Лебідь в 1939 році за сумлінну працю на ниві народної освіти була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.

Колгосп мав шість виробничих і одну тракторну бригаду. З допоміжних підприємств колгосп мав пункт переробки льону, цех по виготовленню полірувальної продукції з каменю, в селі до цього часу залишився вітряк. Розробка каменю почалася ще в 1905 році. На території села розміщалась Горбулівська сільгосптехніка, яка займалась ремонтом машин для навколишніх сіл.

В селі працює середня школа, де 29 вчителів навчають 400 учнів, клуб на 150 місць, бригадний клуб в селі Науменка, дві бібліотеки з книжковим фондом 17,5 тис примірників, дільнична лікарня на 25 ліжок, пологовий будинок, аптека, поштове відділення, ощадна каса, п’ять магазинів, дві майстерні побутового обслуговування.

В період Великої Вітчизняної війни 354 жителі Горбулева пішли на фронт. В перших числах липня 1941 року німці вступили в Горбулів. Їх звірствам не було меж. А тому уже в середині липня 1941 року тут почав діяти партизанський загін під керівництвом К.Д.Дружинського. Він успішно проводив бойові операції, знищував фашистів, їхню техніку, займався розвідкою і дані передавав за лінію фронту радянському командуванню.

На початку серпня 1941 року між селами Горбулів і Моделів загін вступив у нерівний бій з фашистами. В ньому загинули майже всі партизани, а пораненого командира К.Д.Дружинського окупанти схопили і з люттю розстріляли. Це був один із перших партизанських загонів, який воював в районі села Горбулів. Фашисти лютували, вони тільки з Горбулева розстріляли 10 чоловік, спалили 88 будівель, вислали до Німеччини більше 300 чоловік.

В період окупації в Горбулеві діяла підпільна організація, якою керував Д.Яковенко. Вона мала безпосередній зв’язок з Потіївською підпільною організацією, якою керував в майбутньому Герой Радянського Союзу Іван Бугайченко.

В період німецької окупації в районі сіл Горбулева і Науменка діяв партизанський розвідник С.Лукомський, який вільно володів німецькою мовою і знищував фашистів на місці їх служби, а також вивозив їх в партизанський загін, що дислокувався в Радомишльських лісах. Він загинув в останній період звільнення сіл Горбулів та Науменка від окупантів. Похоронений в селі Науменка.

6 грудня 1943 року вкрай небезпечна обстановка склалась в с. Горбулеві. Фашистські війська зробили ще одну спробу прорвати нашу оборону і розгорнути наступ на Київ. Атаки німців проходила одна за другою. В бою біля села Горбулева гвардійці мінометники 98 гвардійського мінометного полку знищили 37 ворожих танки, 4 бронетранспортери, 39 автомашин з піхотою.

На честь загинувших за визволення села поставлено три пам’ятники на братських могилах. Із 354 жителів села, що брали участь у Великій Вітчизняній війні 249 загинули на фронті. На їх честь у центрі села споруджено обеліск, де викарбувані їх прізвища.

Після Великої Вітчизняної війни в селі працювало три первинні парторганізації, в яких нараховувалось 46 комуністів і три комсомольські організації з 160 комсомольцями.

Уродженцями села є:
В.Ф.Головчанський, генерал-майор, який останній час проживав в Москві, де й похоронений.
В.Н.Мартиненко, кандидат історичних наук, з 1980 по 1986 рік. працював міністром іноземних справ УРСР. На Горбулівській середній школі встановлено іменну дошку з барельєфом видатного учня.
В.Г.Горбаренко – кандидат технічних наук.
С.А.Антонюк – кандидат історичних наук.
М.Ф.Огійчук – кандидат економічних наук.
А.Ф.Малинівський – кандидат історичних наук.
Л.І.Данчук – народний артист України, професор.
П.І.Данчук – заслужений працівник культури.
Забарчук Євген Леонідович – працює зам. міністра юстиції Російської Федерації і має чин Державного радника юстиції 1-го класу.

Хутір Науменка – побудований в 20-30 роках ХХ століття, названо в честь голови Радомишльського ревкому, який загинув в період революційних подій на нашій території.

Науменко Максим Васильович, 1896 року народження, уродженець села Ставки, Радомишльського повіту, народився у родині селянина-бідняка. Похоронений в м. Радомишлі. В селі було створено колективне господарство, яке в 50 роках ХХ століття було об’єднано з Горбулівським колгоспом „Родина”, після чого з Горбулевом було з’єднано асфальтовим шляхом.

За матеріалами сайту:
http://rda_chernyahiv.zt.ukrtel.net/history_gorbuliv.htm

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 106 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист