Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Село Осники підпорядковане Високівський сільській Раді.

Як говорить легенда, назву село одержало від густих осикових гаїв, які росли навколо поселення. Воно розташоване між двох продовгуватих горбів невідомого походження, які знаходяться в 2 км відстані один від одного. Біля одного з них протікає невеличка річка, яку тут називають Микою, вона часто пересихає в жарку погоду.

Осники вперше згадуються в праці М.І.Теодоровича під датою 1861 року. Тут на кошти прихожан було побудовано церкву в ім’я Апостола і Євангеліста Івана Богослова.

На той час в селі нараховувалось 47 дворів і 180 селян-кріпаків. Село належало поміщику Виговському та його спадкоємцям. Землі селяни не мали. Лише через 9 років після реформи 1861 року було нарешті складено акт про викуп селянського наділу площею 599 десятин в поміщиць Камілії Виговської та її сестри Сусанни Іздебської. Лише в 1875 році вдалося селянській громаді викупити землю.

Школу в Осниках (3 класи) було відкрито в 1892 році. В ній вчилися діти заможних селян.

В 1902 році в Осниках було збудовано паровий млин (в 1923 році він вийшов з ладу). На ньому працювало 17 робітників в дві зміни. За добу там мололи 400 пудів зерна. Власник млина Г.Воронов одержував значні прибутки, незважаючи на те, що поруч у селах Високому, Головино та Черняхові теж були млини.

Звістку про революцію осничани зустріли зразу ж у 1917 році. В 1920 році в селі створюється комітет незаможних селян (КНС). Головою комнезаму став П.Лук’янчук, членами А.Кучеренко і М.Лук’янчук. В вересні цього ж року на повітовий з’їзд від Осницького КНС були обрані коваль Григорій Юхимович Несенюк та каменотес Данило Семенович Дубенко. На другому з’їзді комнезамів у Житомирі від села Осник був хлібороб Назар Арсенович Шевчук.

В 1921 році в Осниках створюється державний племрозплідник, перетворений пізніше на агробазу. Для цього було виділено 296 десятин землі.

Система господарювання була племінно-господарського напрямку. Тут розводили корів червоно-білої породи та свиней білої англійської породи.

З 1921 року в с. Осниках стоїть пам’ятник героям революції з таким надписом: "В пам’ять Всесвітньої комуністичної Жовтневої революції 1917 року. Героям зложившим голови в боротьбі проти Всесвітнього капіталу за визволення трудящих мас всього світу. Осницький комосередок. 1921 рік". Пам’ятник вистояв навіть фашистську окупацію.

Весною 1924 року в с. Осниках з’явився перший трактор, а трохи згодом організоване машинно-споживче товариство, яке відпускало для користування селянам різний сільгоспінвентар.

З 1924 року в с. Осниках діє хата-читальня. Її відвідує 97 чоловік. При читальні працюють гуртки: політичний, сільськогосподарський, драматичний.

В 1924 році в селі вперше святкували 1 Травня. На свято прибули люди з навколишніх сіл. Святкові колони з портретами вождів Маркса і Леніна та червоними прапорами обійшли навкруг села. На горбі, що височіє між Осниками і Високим осничани зустрілися з жителями села Високого, які вийшли колоною назустріч. Відбувся мітинг, селяни послали гарячий привіт керівникам революційного руху, компартії більшовиків, бійцям Червоної Армії.

З 1924 року в селі щотижня демонструється кіно. В 1925 році пташниця осницької агробази Т.Кіндратьєва нагороджена похвальним листом районної сільськогосподарської виставки, яка працювала в м. Черняхові з 6 по 8 вересня 1925 року.

В 1926 році в селі відкрито початкову школу. З травня організовується і щосуботи проводить заняття природничий гурток (керівник Кучеренко А.), а з вересня цього року в селі відкривається заочне навчання неписьменних.

В 1929 році в Осниках створюється перше колективне господарство - „Новий побут”, а ще через рік - друге – „Ім. 13-річчя РСЧА”. В 1932 р. артілі злилися в одну, яка з 1938 року носила ім’я Чкалова. Першим головою колгоспу „Новий побут” було обрано Ігнатюка Гаврила Пилиповича, 1909 р.н., безпартійного, який помер в 1935 році. Після нього головою колгоспу було обрано Миколу Гавриловича Несенюка.

В 1935 р. в селі відкрито семирічку (першим директором її був А.П.Кисельов).

Під час Великої Вітчизняної війни десятки осничан воювали з німецькими загарбниками в рядах Радянської Армії та партизанських загонах. 18 серпня 1943 року в наших краях загинув партизан з села Осник Адам Нечипоренко, якому в центрі села споруджено пам’ятник.

Тридцяти воїнам, які полягли за визволення села, встановлено обеліск. Село Осники визволено від німецько-фашистських загарбників 29 грудня 1943 року, того ж дня що й смт. Черняхів.

З села Осник вийшов генерал Радянської Армії Рабощук Володимир Макарович, в даний час проживає в м. Києві, пенсіонер.

За післявоєнний період в селі побудовано більше сотні хат, новий клуб, школу та інші культурно-побутові заклади та виробничі приміщення. З села вийшло більше десятка вчителів, така ж кількість медпрацівників, десятки агрономів, зооветспеціалістів та інших працівників.

В господарстві було 1383 га угідь в т.ч. 917 га орної землі, 7 тракторів, 2 комбайни, 4 вантажних автомобілі і багато іншої господарської техніки.

В даний час вся земля колгоспу розпайована і належить тим, хто на ній працює.

В селі працює клуб, бібліотека, медпункт, магазин, 8-річна школа, де навчається 200 учнів. Працює кам’яний кар’єр, в ньому видобувають якісний лабрадорит.

За матеріалами сайту:
http://rda_chernyahiv.zt.ukrtel.net/history_osnyky.htm

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 90 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист