Легенда про назву села свідчить, що під час монголо-татарської навали один із жителів цієї місцевості не міг далеко втекти в ліс, а тому рятуючись виліз на велику сосну і прихопив з собою торбу сала.

Коли навала скінчилася і ті люди, що лишились живими, почали сходитись до своїх домівок, з яких лишились тільки згарища, зліз із своєї схованки наш герой із салом. Він частував ним всіх оточуючих. Це так сподобалось сельчанам, що вони ново відбудоване поселення назвали Салами, а хлопця Салюком. Такі прізвища в нашому районі трапляються ще до цього часу.

Село Сали відоме з письмових джерел першої половини XVII століття. Через село в сиву давнину проходив шлях з Мичеська (Радомишля) на Ушеськ (Ушомир) і далі в західно-руські землі.

На березі річки Тростяниці лежали гори шлаків, які свідчать, що в селі в великій кількості з болотної руди виплавлялось залізо.

З 1850 року село Сали було приписане до Селецького приходу і належало поміщику Муравйову.

В ХІХ столітті село майже повністю згоріло. Причини пожару лишились до цього часу невідома.

В 1902 році в селі було відкрите двокласне сільське училище, де 4 вчителі навчало 134 учні. Це в свій час була найбільша школа в нашому районі. Приміщення школи стоїть до цього часу, але воно дуже постаріло.

До революції і зразу після революції в селі збирався базар, де селяни продавали свої вироби, худобу, коней і купували те, що привозили з інших місць.

Село Сали розміщене на обох берегах річки Тростяниці, центр сільської Ради, якій підпорядковані села: Нові Сали, Росівка, Осівка. Віддаль від села до районного центру Черняхова - 25 км, від найближчої залізничної станції Турчинка - 12 км. В Салах нараховувалось 165 дворів, де проживало 493 жителі.

Село Нові Сали виникло в перші роки після революції. В селі є клуб, магазин.

На території сільської Ради до 1991 року розміщено було два колгоспи: ім. Мічуріна і в с. Росівці - “Нове життя”.

В селі Салах перший колгосп було організовано в 1929 році. Першим головою було обрано Крученюка Олександра Михайловича, члена КП(б)У, який в цьому ж 1929 році і загинув.

В голодний 1933 рік від голоду померло 83 чоловіки, в т.ч. 33 дітей. Не обійшли стороною село Сали і репресії. З села в 1937 році було репресовано 10 чоловік.

В період Великої Вітчизняної війни 130 жителів села воювали на фронтах цієї війни, 78 чоловік загинуло, 90 чоловік було нагороджено бойовими орденами і медалями.

В селі працює неповно-середня школа, будинок культури, бібліотека, медпункт, сільмаг. В селах Росівці, Осівці, Нових Салах є також торгові точки, в усіх селах є сільські клуби.

На честь загиблих воїнів-визволителів в селі встановлено обеліск Слави.

За матеріалами сайту:
http://rda_chernyahiv.zt.ukrtel.net/history_saly.htm