Петропавлівка - селище міського типу, районний центр. Розташована в північно-східній частині області, за 137 км від Дніпропетровська. Засноване у 1775 році.

Слобода Петропавлівка, при річках - Самарі та Бику, багатолюдна й торгова, з народонаселенням промисловим і заможним, знаходиться в Павлоградському повіті і належить да 2-го благочинницького округу.

Коли і з якої нагоди заселена початково слобода Петропавлівка, як і ким влаштована тут перша церква, - про це в Консисторському архіві знаходимо ми цікаві і досить докладні відомості; викладаємо їх тут у послідовності, відповідно перебігу самої справи.

Замисливши Білевську фортецю (нинішній Константиноград) зв'язати з Бахмутом, центральним містом Азовської губернії, - можливо кращими шляхами сполучення та впорядкованими слободами, - Азовський губернатор Чертков дав наказ губернській канцелярії застосувати всі заходи для найшвидшого втілення цього наміру. Задля цих видів і мети губернська канцелярія дала розпорядження Бахмутській провінційній канцелярії першу роту Луганського пікінерного полку негайно перевести з Бахмутської фортеці до Вовководського повіту та новим поселення заселити її при річках - Самарі й Бику. Наприкінці 1775 та на початку 1776 років наказ було виконано: у Вовководському повіті, при річках - Самарі й Бику, в місцевості добрій, багатій й розкішній, на державній, вільній і незайманій, дикорослій землі, виникла військова слобода з пікінерів Луганського полку з усіма їх сімействами і родичами. Пікінери ці в Бахмутській фортеці належали до місцевої Петропавловської церкви, являли собою парафію її: а тому, на згадку собі й нащадкам, новонаселену слободу свою назвали Петропавлівкою. У слободі Петропавлівці, перші поселенці її, користуючись усіма вигодами і зручностями багатої місцевості, швидко позаводили повне господарство, - маєтність; володіючи непоганими ґрунтами землі, влаштували у слободі та в околицях її пристойні економічні садиби. Восени 1776 року слобідчани почали клопотатися про спорудження у себе першої церкви. Виборні слободи Петропавлівки Семен Ручій, Левон Семененко та Іван Макаренко подали губернатору Черткову прохання, в якому, виклавши усі права свої на залишену ними в Бахматі Петропавловську церкву, просили його наказати перенести її, як їх пряму і законну власність, до новоствореної слободи Петропавлівки. Негайно наведена була по цій справі відповідна довідка, і за довідкою виявилось, що вимоги обивателів слободи Петропавлівки, стосовно Петропавловської церкви м. Бахмута, за суттю справи, слушні і законні. На цій підставі Азовський губернатор Чертков, папером від 7-го листопада 1776 року, просив у преосвященного Євгенія благословення і дозволу Петропавловську церкву з Бахмата перенести до новонаселеної слободи Петропавлівки.

Рішенням Консисторії від 22 -го грудня того ж 1776 року дозволено перенести Петропавловську церкву з Бахмата в новонаселену на державній порожній, вільній землі слободу - Петропавлівку по річці Бику, поблизу річки Самари. У 1777 р. Парафіяльних дворів у Петропавлівці було 133, в них чоловічих 521, а жіночих 478, обох статей 999 душ.

Феодосій (Макаревський)

 Бібліографічний покажчик „Моє Придніпров'я".

 Календар пам'ятних дат області на 2000 рік."