...Дивна музика цього твору іноді нагадує звучання «Апасіонати» Бетховена. Щось поза словами починає мелодію, потім підвищується, вирує, як дніпровська вода на порогах, переборюючи себе самого, і на високій ноті боротьби, страждання та самопожертви благородно, тихо, достойно повертається до незлого слова, Біблійного Слова, «що було спочатку», до Слова, яким Тарас заповідав усім майбутнім поколінням свою Україну.

 

Україну – не соціалістичну. Україну – не буржуазну. 

Україну – ідеальну! 

Україну – неминучу! 

Сподіваюсь, що як музикант, а перекладачів поезії інколи порівнюють з музикантами-виконавцями, я не сфальшував «Заповіт». 

 

 Семен Заславський.

 

«ЗАПОВІТ»

  Як умру, то поховайте 

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

   

Як понесе з України

У синіє море

Кров ворожу... отоді я

І лани, і гори —

Все покину і полину

До самого бога

Молитися... А до того —

Я не знаю бога.

   

Поховайте та вставайте.

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропите.

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

  

(25 грудня 1845 в Переяславі)

 

«ЗАВЕЩАНИЕ»

Схороните на кургане

Средь степной равнины

Пусть мой прах землёю станет

Вольной Украины.

Над широкими полями

Над Днепром могущим

Будет видно за обрывом,

Как  ревёт ревущий…

  

И когда он  с Украины 

Смоет  ложь людскую;

Понесёт поток кровавый

В синеву морскую –

Вот тогда я над горами

Полечу до Бога.

Там покаюсь …А покаместь

Не обрёл я Бога,

Прах сокройте и вставайте.  

 

Кандалы недоли

Разорвите. Окропите

Вражьей кровью Волю.

И меня в семье великой,

Вольной в жизни новой

Не забудьте. Помяните

Незлобивым словом.

 

Перевод на русский язык С. Заславский (январь 2010г, Днепропетровск)