Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Років дванадцять – тринадцять тому, один мій, досить випадковий знайомий, розповів історію про епізод, який трапився коли його дід працював на будівництві залізниці.

















Справа була під час І-ї Світової війни. Робітники, які мурували міст, чи то на балці, чи то на річці поглузували над дідом, який проходив повз будівництво. І старий, який, як вони вже потім довідались був місцевим колдуном, прокляв будівлю. Сказано ним було щось на взірець того, що в дурнів і робота марна і дороги вони не спорудять, а буде вона завершена лише після третьої війни. Як додав мій знайомий, дві війни вже пройшло, а ця залізниця так і стоїть недобудованою. Треба сказати, що я не надав надто великої ваги цій легенді. Я, просто не повірив, що у такій, насиченій промисловістю, області, як Дніпропетровська може існувати велика недобудована залізниця. Минув час і я змінив свою думку.



















Будівництво державної залізничної лінії Гришине – Рівне було розпочато у 1914 р. Довжина залізниці планувалась у 866 верст. Лінія, яка починалась від ст. Гришино (м. Червоноармійськ, Донецької області), мала проходити через Павлоград – Новомосковськ – Царичанку – Кобеляки – Ганновку – Глобине – Золотоношу – Фастів – Новоград-Волинський – Рівне. Залізниця призначалась для створення найкоротшого зв’язку між промисловими регіонами Польщі та Донбасу. Причиною її спорудження було те, що існуючі лінії: Лозова – Полтава – Київ та Синельникове – Катеринослав – Знам’янка вже не були спроможні справитись із вантажообігом на цьому напрямку. Залізниця мала бути в одну колію. Вартість її складала близько 80 млн. крб. Управління по спорудженню лінії очолив інженер В.А. Розанов.



















Будівництво проводилось незважаючи на війну. Лише на 1916 р. уряд скоротив заплановані асигнування, але після подання Катеринославського губернського земства відновив їх у первісно запланованих обсягах. Остаточно будівництво лінії припинилось лише у 1918 р. На цей час було використано більше третини асигнувань на будівництво. В межах сучасної Дніпропетровської області було повністю споруджено водозливи, устої та бики мостів на річках та великих балках. В значній мірі завершено створення насипів та виїмок по трасі. По лінії було споруджено будинки обхідників, бараки для робітників. Діяли телеграфна та телефонна лінії.



















У 1920 р., після укладення мирного договору із Польщею, залізниця отримала назву «Гришине – Польський кордон» і скоротилась до 790 верст. На початку 1921 р. силами І та ІІ дільниць служби колії залізниці Гришине - Рівне було терміново розпочато добудову ділянки Новомосковськ – Павлоград. Незважаючи на нестачу матеріалів, обладнання та забезпечення будівництва лінію довжиною у 45 верст було завершено у найкоротший термін. 5 травня 1921 р. по ній вже пройшов перший потяг, а 8 травня відбулося її урочисте відкриття. Такі швидкі темпи будівництва були можливими лише через наявність вже готового насипу, спорудження на річці Самарі, протоці Самарчук і кількох дрібних річках тимчасових мостів, відмови від спорудження мосту через річку Вовчу біля Павлограду і «підключення» лінії до старих мостів Лозово-Севастопольської залізниці. Налагодження роботи відкритої ділянки відбувалося до 1925 р., коли було закінчено обладнання станцій «Межиріч», «Мізкове» та «Орловщина». До речі, назва другої із відкритих станцій свідчить, що назви їх було затверджено ще до революції. Ця назва походить від родини дворян Мізко, які володіли великим маєтком біля с. Карабинівка і на землях яких розташовувалась станція. Капітальні мости через р. Самару біля Новомосковська та р. Вовчу біля Павлограду було споруджено лише у 1933 – 1935 рр.



















Реконструкція цієї ділянки супроводжувалась добудовою ділянки Павлоград – Постишеве (Червоноармійськ). Ії добудова проводилась Південно-Донецькою залізницею. Врочисте відкриття лінії відбулося 9 листопада 1935 р.



















У 1934 р. влада Царичанського району внесла пропозицію про необхідність добудови лінії. Причому було дано зобовязання власними силами завершити земляні роботи. Ця пропозиція була підтримана у Магдалинівському та Петриківському районах. Але роботи по добудові цієї ділянки розпочато так і не було.



















Вже у 1941 р. відступаючими радянськими військами було зірвано мости через Самару та Вовчу і лінія фактично вийшла з ладу. Під час боїв лютого-вересня 1943 р. лінія зазнала нових ушкоджень. Стосовно другої половину 1940-х рр. є згадки про існування станцій «Орловщина» та «Мізкове», але яким чином вони діяли встановити не вдалось. Рішення про відновлення лінії Червоноармійськ – Павлоград – Новомосковськ було прийнято лише у 1957 р. Роботи по її відновленню було розпочато вже у 1958 р., але повністю завершено лише у 1965 р. Як продовження цієї лінії було споруджено лінію Новомосковськ – Дніпродзержинськ. В межах м. Новомосковська нова лінія пройшла по насипу лінії Гришино-Рівне, але за Кулебівкою повертає від неї у південно-східному напрямку.



















Рішення про добудову ділянки між Новомосковськом та Кобеляками так і не було прийняте, хоча до 1980-х рр. цілком офіційно існувала смуга відчуження вздовж насипів, яка належала Придніпровській залізниці. Після її ліквідації насипи починають досить інтенсивно ліквідуватись. Було розібрано і гранітну кладку на багатьох зливостоках. Тим не менше значна частина насипів, зливостоків та недобудованих мостів ще існує. На досить значних ділянках насипи використовуються для ґрунтових шляхів, на яких діє навіть частина малих мостів. Траса лінії добре помітна навіть на ділянках на яких насип повністю зруйновано. Зливостоки, які тут розташовувались розібрати не вдалось. Окрім цього захисні лісосмуги на території колишніх колгоспів чітко визначають кордони смуги відчуження.



















26 квітня 2009 р. групою краєзнавців (Маменко П.П., Старостін В.С., Чабан М.П.) було оглянуто досить значну ділянку залізниці між с. Очеретуватим та с. Тарасо-Шевченкове, Магдалинівського району. На цій ділянці було оглянуто залишки мосту біля с. Очеретувате, міст через р. Кільчень біля с. Очеретувате, частина лінії по правому берегу р. Кільчень проти с. Очеретувате із потужними насипами, кількома виїмками та зливостоками, ділянку насипу та міст через р. Чаплинка. Більша частина розміщених фото виконано В. Старостіним. Окремо означені фото, виконані П. Масенко.



















Невдовзі після цієї екскурсії із Очеретуваного надійшло повідомлення, що хтось із місцевих жителів почав розбирати гранітні блоки із мосту через Кільчень.

Валентин Старостін

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 200 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист