Українські традиції - це різноманітні звичаї, що наділені багатим внутрішнім прихованим змістом. Фольклор містить у собі величезний потенціал народу, відбиваючи його менталітет і пріоритети. Протягом багатьох сторіч і століть формувалася традиція, що відбивала у своєму змісті архетип як щось властиве тому або іншому народові, яке робить його оригінальним з погляду історії культури. Звичаї - це результат довгого шляху становлення й удосконалення ритуального дійства народу.

Розглядаючи фольклор, у якому знаходиться тонка душа народної традиції, ми можемо знайти і розкрити ті особливості, що дозволять говорити нам про смислове і символічне значення обряду.

Сакральний зміст ритуалу часто втрачає свою семантику і тоді приходиться говорити не про сакральність, а про свято, що відзначають так, а не інакше в силу сформованої протягом століть традиції, якої дотримувались наші бабусі і дідусі. У такому випадку доводиться вести мову про свято, значимість якого знають далеко не всі, мало того, не в кожному це торкає щиросердечних струн власного бажаного інтересу.