Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

Роз’яснюючи феномен національного характеру, ми пропонуємо розглядати його не просто як набір окремих елементів, сукупність властивостей, а як цілісність.

Така позиція обумовлена тим, що його показники взаємопов’язані, взаємозалежні та складають цілісне структурне утворення. Структурність національного характеру дозволяє нам, знаючи той чи інший його показник, прогнозувати наявність ряду інших показників, з ним пов’язанних. Таким чином, ми уявляємо національний характер як інтегральний феномен, до змістовного поля якого належать наступні складові: 1) ментальна; 2) етнічна; 3) соціальна.

Тобто вище означена категорія дозволяє розкрити вплив на практики сучасного українця характеристик ментальності, етнічності та соціального контексту. Кожна із цих складових характеризується окремими показниками. Так, у ментальній складовій ми виділимо два основних поняття: ментальність та менталітет. І, у фокусі існуючих дискусій про співвідношення цих понять, пропонуємо трактувати менталітет – як процесуальний вираз взірців поведінки, способів мислення та сприйняття, закріплених у ментальності української нації.  Ментальна структурна складова виявляється  крізь домінуючі у суспільстві цінності, норми, цілі життєдіяльності, засоби прийняття та інтерпретації подій.

Етнічну складову ми пропонуємо розглядати крізь такі показники як: мова, звичаї, етнічні стереотипи, що є виразниками ідентифікації з українською нацією (або ж зречення такої ідентифікації).

Нарешті, соціальна складова національного характеру відображається у соціально-політичному, соціально-економічному та стратифікаціонному контекстах існування українського суспільства. Проблема національного характеру – це проблема, пов’язана із визначенням нації як унікального, цілісного суб’екта історії. Найважливішою методологічною установою для аналізу феномену національного характеру є розуміння того, що нація є історичним утворенням, зміст якого не існує поза соціально-історичним контекстом.

Таким чином, ми пропонуємо розглядати національний характер як пласт національної культури, до якого належить історично та соціально обумовлена цінностно-нормативна база, способи мислення та сприйняття, детермінуючий поведінку індивіда у соціумі.

Ведучи мову про український національний характер, ми маємо на увазі, що його носієм є спільність, що має назву української нації. В контексті даного дослідження найбільш прийнятним буде визнання як базового у визначенні нації такого компонента, як поняття громадянства, як основної властивості та форми вираження приналежності до окремої (в даному випадку – української) нації. Під українською нацією в цьому випадку розуміється сукупність громадян України, тобто тих індивідів, які мають права бути обраними та обирати, брати участь (або ж не брати) у суспільному, політичному житті країни, які, в результаті володіння громадянством, залучені до відносин, що формують українську державність. Такий підхід обумовлений ще й його практичними можливостями, а саме прозорістю і ясністю генеральної сукупності як бази для проведення прикладних досліджень із даної тематики.

На основі саме цього підходу до формування генеральної сукупності та розробленої вище структури національного характеру автором було проведено дослідження на тему “Національний характер українців (на прикладі м. Дніпропетровська)”, здійснене у вересні-грудні 2005 року (N=200) методом анкетного опитування, та дослідження з аналогічної тематики у квітні-травні 2006 року методом поглибленого інтерв’ю. (Рамки даної роботи не дозволяють нам представити в повному обсязі результати цих досліджень, тому ми окреслимо виводи, зроблені на їх підставі).

В результаті проведених досліджень та виходячи із аналізу існуючих теоретичних та прикладних досліджень із даної тематики були зафіксовані основні риси українського національного характеру, стратегії самовизначення сучасних українців. Спираючись на визначену структуру, ми прийшли до ряду висновків.  Що стосується ментальної складової національного характеру, то вона проявляє себе у таких рисах як індивідуалізм, відкритість, кмітливість, винахідливість, щедрість. Розвиток інтелекту і почуттів відбивається на активності характеру: українцеві важко визначитись у чомусь, але вже визначившись, він є виключно наполегливим у досягненні своєї мети. Тут проявляються такі риси характеру як намагання до особистої незалежності у праці, спирання на власні сили, неприйняття насильства.

Стосовно етнічної складової національного характеру потрібно звернути увагу на мовному прояві даної складової. На наш погляд сучасна Україна розбита на три основні мовні під спільноти: україномовну, російськомовну, суржикомовну. Таким чином, в Україні не відтворюється почуття мовної єдності, солідарності. Окремо можна вести мову про таку узагальнену рису українського національного характеру як національний нігілізм, як проблему національної ідентичності сучасних українців.

Остання складова – соціальна, характеризується наступними проявами на рівні фіксації рис національного характеру українців. “Селянськість” образу життя українців протягом тривалого часу спричинила появу таких рис у національному характері як працелюбність та хазяйновитість, схильність до малих спільнот.

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 94 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист