Інститут Україніки

Головне меню

Карта проїзду

 

На землях України вишивання є старовинною галуззю народної творчості. Перші вишивки — це амулети — символи весни і сонця, захисники від нечистої сили.

Ці вишивані символи мали ритуальне й побутове призначення. До наших часів збереглося й найбільше було знане ритуальне використовування рушників. Рушники були необхідним складником наших традицій, від народження аж до смерті — похорону кожної людини. Прикрашувано їх своєрідним орнаментом, пов'язаним з культом сонця, місяця і зір.

У стародавніх пам'ятках, як мотив на рушниках, виступає рослинний орнамент у виді дерева, або галузки так зване "Дерево життя". Крім того дерева, стрічається стилізоване зображення жінки матері з піднесеними вгору руками у супроводі павичів. Це зображення богині землі "Берегині". Ці рушники звичайно обведені хвилястою — безперервною галузкою, що є символом тяглості життя, її називають "каймою" або "габою".

На більшості рушників стрічаємо узори, створені з трикутників, ромбів, квадратів, як також із стилізованих птахів, звірів та людських постатей.

Кольори й розміщення мотивів на рушниках залежать від того, з яких околиць України вони походять.

Рушники можуть бути ткані або вишивані. Ними прикрашують хату, а при будові хат пов'язували рушниками будівничих. Нутро хати прикрашували т. зв. кілковими рушниками. Рушниками обводили ікони на покутті та звали їх "наобразними", або вішали над дверима, як охорону проти злої сили, гостей вітали хлібом і сіллю на рушнику. При народженні дитини породілля тримала рушник у руках, а при хрещенню білий рушник вишитий білим — т. зв. — "крижмо" уживається ще й дотепер. Хто немає рушника, вживає біле полотно.

На похоронах рушник мав своє призначення. На знак жалоби на воротах чи при вході до хати вішали рушник. Лице померлого прикривали рушником, а домовину спускали до гробу на рушниках.

Найбільший ужиток рушника у весільних обрядах: на знак заручин перев'язують сватів рушниками, батьки благословлять перед шлюбом іконою, а молоді стають навколішки на рушнику. З притвору церкви священик провадить молодих перед тетрапод, а під час присяги молодята стоять навколішки на рушнику. По присязі священик зв'язує молодим руки рушником і обводить їх тричі кругом тетрапода, також по виході з церкви й вході у хату, батьки вітають молоду пару хлібом і сіллю, та по простеленім рушнику провадять їх на почесне місце при столі. Ніхто, крім молодих, не може станути на цей рушник. Дружби приносять коровай обведений рушником і ставлять його на столі перед молодими. Рушники на весілля вишивала молода а помагали їй дружки.

Рушниками вузькими й довгими т. зв. "намітками", чи "перемітками" старші жінки обв'язували голови, йдучи до церкви. їх рушники мали прикраси лишень на кінцях, які звисали на плечах.

Рушники були ткані з льону або конопель, а ширина та довжина їхня була залежна від призначення. Рушники були широкі від 25 сантиметрів до 50 см., а довгі від 1,1/2 метра до 4 метрів.

Орнаментика рушників Центральних земель України, головно Лівобережжя, складалася і рослинних елементів — згеометризованих квітів.

На Полтавщині — по обох кінцях рушника була гілка з квітами і листям, а цілий рушник був обведений краями "каймою". Вишивали рушники рушниковими швами малинованими нитками, або біленими, чи й не біленими нитками технікою настилювання й вирізування, а контури обводили червоними нитками, швом поза голку. Цей спосіб вишивання надавав узорові легкості — ажурності.

Київщина має вишивку на рушниках густо виповненим узором. Стилізовані грона винограду скомпоновані з трикутників або ромбів, чи квадратів. Над квітами, або по обох боках вазона, вишивали птахів — як голубів або курочок. Вишивали червоною або синьою ниткою.

Харківські і чернігівські рушники крім рослинних, мають узори укладені з геометричних елементів. Типовою є восьмираменна квітка з квадратовою серединою. Стрічається жіночу постать з піднесеними догори руками з павичами по обох боках. Краска ниток — червона з малою домішкою синьої .

Східне Поділля має смугасті вишивки по обох кінцях рушника. Мотиви їх у більшості геометричні, також трапляються зображення тварин, як коней, баранів, а часами є й людські постаті. Узори укладені 2-3 смугами. Техніка вишивання: низь або хрестики, а у північній частині занизуваний; краска червона й синя.

На Волині й Поліссі узори згеометризовані рослинні зі смугами на кінцях рушника — виконаних технікою "занизування" червоною краскою з малою домішкою чорного.

Львівщина має рушники прикрашені на кінцях, а орнаменти — це згеометризовані квіти, укладені трьома, або більше, пасмами-смугами, найширша звичайно по середині. Краска вишивок червоно-чорна, з малим додатком синьої або жовтої.

Яворівський район Львівщини має своєрідні узори, виконані так зв. яворівською гладдю, різнокольоровими нитками з перевагою червоної. Це рід рушників т. зв. "перемітки", що їх убирають на голову заміжні жінки. Інші обрядові рушники мають червоно-чорний кольори.

Стародавні гуцульські, закарпатські — переважно ткані, а узори йшли поперечними смугами по цілому рушникові. Новіші рушники мають вишивку хрестиками або низинкою, узори взяті з рукавів жіночих сорочок.

Покутські та буковинські рушники подібні до сусідських подільських і гуцульських. Узори різнокольорові з одним домінуючим кольором — чорним або червоним.

Призначення рушників у всіх районах України однакове — ритуально звичаєве.

Ярослава Турко
Джерело: http://abetka.ukrlife.org

  • 06
  • 09
  • 10
  • 11
  • 01
  • 02
  • 03
  • 04
  • 05
  • 15
  • 07
  • 08
  • 12
  • 14
  • 15
  • 01
  • avtoportret khudozhnika
  • chi daleko do afriki
  • kholodniy dush istorii
  • mariya bashkirtseva
  • petro yatsik
  • poet iz pekla
  • prigodi kozaka mikoli
  • privatna sprava
  • ukrainski metsenati
  • 25poetiv

Хто зараз на сайті

На сайті 138 гостей та відсутні користувачі

Відкритий лист